Місяць: Грудень 2017

Проект «Безпека людини та конфлікт в Україні: локальні підходи і транснаціональні виміри»

Мета проекту:

Проект спрямовано на привнесення нового розуміння складних зв’язків між транснаціональними вимірами конфліктів, людською безпекою та слабкістю держав. Дослідження зосереджено на двох взаємопов’язаних сферах: постконфліктне примирення та зміцнення потенціалу влади на місцевому рівні.

Тривалість: 24 місяці, вересень 2016 р. – вересень 2018 р.

Виконавці проекту:

• Лейденський університет (Нідерланди);
• Європейський Центр Фонду Карнегі за міжнародний мир;
• Український інститут публічної політики (Україна);
• благодійний фонд «Право на захист» (Україна).

Етапи проекту

1. Стартовий семінар. Презентація проекту та обмін ідеями з місцевими науковцями, державними чиновниками, активістами громадянського суспільства та членами міжнародної спільноти. Створення обізнаності щодо проекту та формування інтересу відповідних зацікавлених сторін (9 вересня 2016 р., м. Київ);
2. Дослідницька діяльність (вересень 2016 р.– серпень 2018 р., м. Київ);
3. Два форуми: презентація та обговорення результатів досліджень (восени 2017 р. (напрям досліджень I) та влітку 2018 р. (напрям досліджень II), м. Київ);
4. Науковий семінар для молодих науковців України з провідними фахівцями в Лейденському університеті (весна 2018 року);
5. Завершальний семінар проекту: презентація та обговорення результатів досліджень, з обох напрямів досліджень (серпень 2018 р., м. Київ).

Питання та методи досліджень і дослідницька діяльність

• кабінетні дослідження: визначення теорій та аналітичних рамок, які є відповідними нашому дослідженню, а також проведення огляду наукової та ненаукової літератури з питань, що стосуються, зокрема, людської безпеки, постконфліктного примирення та інституційної реформи. Вивчення відповідної нормативної документації та розробка стратегії робіт на місцях.
• робота на місцях: консультативні наради з основними зацікавленими сторонами у двох регіонах: Одеській та Харківській областях.

Дослідження передбачають два взаємопов’язані напрями:

• перший напрям– вивчення впровадження антикорупційних і децентралізаційних реформ у двох регіонах та наслідків цих реформ за допомогою аналізу нормативних документів та інтерв’ю з посадовими особами місцевого самоврядування, політиками та громадськими діячами.
• другий напрям– вивчення процесу постконфліктного примирення в обох регіонах за допомогою аналізу відповідної документації та інтерв’ю з широким колом громадських діячів, посадовими особами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими сторонами.

Очікувані результати проекту

• два резюме, орієнтовані на розробку політики (по одному на кожний напрямок досліджень) з основних питань, які розглядаються в проекті;
• чотири робочі документи (по два на кожний напрямок досліджень), у яких буде зібрано висновки проекту та накреслено наслідки для теорій змін.

У ході проекту також буде підготовлено дві ґрунтовні статті, що базуються на робочих документах. Ці дві статті будуть подані до рецензованих наукових журналів. Публікації будуть пов’язані з подіями проекту. Усі публікації буде здійснено як англійською, так і українською мовами для забезпечення оптимального охоплення і доступності.

Проект фінансується Нідерландською організацією наукових досліджень (NWO-WOTRO).

Матеріали проекту по Одеській області доступні тут

Матеріали проекту по Харківській області доступні тут

 

Аналіз результатів дослідження соціальної адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб в Одеській та Харківській областях. 

Спільні ознаки та принципові відмінності стану інтеграції внутрішньо переміщених осіб в обох областях[boc_img_gallery image_ids=”7647,7648,7649″]

БФ «Право на захист» вже неодноразово зазначав, що прийнята у вересні Постанова КМУ №689 містить низку позитивних для ВПО змін, проте не всі вони реалізуються. Продовжуючи досліджувати цю тему, монітори фонду виявили додаткові складнощі, які не сприяють реалізації соціально-економічних прав ВПО .

За Постановою перевірка фактичного місця проживання ВПО, які отримують соціальні виплати, не проводиться, якщо в Єдиній інформаційній базі даних (ЄІБД) про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в Ощадбанку (такі дані Ощадбанк має передавати УСЗН щотижнево). Тобто, якщо ВПО пройшла фізичну ідентифікацію в Ощадбанку, то вона звільняється від необхідності бути перевіреною УСЗН. Це нововведення мало б спростити життя і переселенцям, яким не доводилося б хвилюватися через чергові відвідування інспектором УСЗН, і співробітникам управлінь соціального захисту, які б змогли здійснювати менше домашніх візитів з метою перевірки ВПО.

Але на практиці ця норма поки що не діє. За словами співробітників УСЗН, в інформаційній базі ВПО досі немає поля для внесення інформації про дату фізичної ідентифікації переселенця, до того ж відповідних даних про тих, хто з ВПО пройшов ідентифікацію, від Ощадбанку ще не отримували.

Звісно, слід враховувати, що в Ощадбанку ще не розпочався процес фізичної ідентифікації саме ВПО-отримувачів соціальних виплат, отже, ті особи, які отримують лише соціальні виплати, однаково підпадають під вимогу бути перевіреними соцінспекторами. Але ж частина переселенців одночасно є пенсіонерами, які почали проходити ідентифікацію ще у першому півріччі 2017 року. Тому реалізація цієї норми Постанови дозволила б виключити певну частину ВПО зі списків на перевірку соцінспекторами, тобто спростити їхнє життя.

Щодо проведення виплат через Укрпошту з доставкою додому для ВПО з інвалідністю I групи та особам, які потребують постійної сторонньої допомоги, то ситуація дещо покращилася. Така можливість вже почала частково реалізовуватися, тож ті пенсіонери з числа ВПО, які написали відповідні заяви, отримують пенсійні виплати на дому. Але пенсіонери з інвалідністю зараз можуть отримувати у такий спосіб тільки пенсії, навіть, якщо вони також є отримувачами інших соціальної виплат (наприклад, адресної допомоги ВПО), оскільки аналогічна послуга у відношенні до соціальних виплат поки що не визначена.

Так, до УСЗН Костянтинівського району звернулася ВПО з інвалідністю, яка бажала отримувати адресну допомогу з доставкою додому. Проте, за словами співробітників УСЗН, коштів на оплату збору Укрпошти за надання цієї послуги у них не закладено, а їхнє звернення до обласного департаменту соцзахисту результатів поки ще дало.

Отже, хоча Постанова №689 у деяких аспектах декларує дійсно позитивні нововведення, відсутність чітких механізмів їхнього втілення перешкоджає реальним змінам.

Тож БФ «Право на захист» закликає Міністерство соціальної політики України:

1. Внести зміни до програмного забезпечення ЕІБД ВПО для відображення інформації про

проходження фізичної ідентифікації.
2. Налагодити  повноцінний та своєчасний обмін відповідною інформацією з Ощадбанком, що передбачено Постановою №689.

3. Вирішити питання взаємодії з Укрпоштою щодо доставки соціальних виплат додому тим ВПО, які мають на це право згідно з Постановою №689 та висловили таке бажання.

БФ «Право на захист» вважає, що активне впровадження механізмів реалізації змін, передбачених Постановою №689, безпосередньо впливає на рівень соціальної захищеності ВПО, у тому числі пенсіонерів та осіб з інвалідністю, та рівень їхнього життя.

Частині переселенців припиняють платити пенсію, через що ті змушені звертатися до правозахисників.

Про це під час круглого столу розповіли представники Харківського офісу БФ «Право на захист» та  Харківського польового офісу УВКБ ООН, які якраз займаються проблемами переселенців. За словами правозахисників, існує декілька категорій ВПО, які можуть залишитися без пенсій чи соціальних виплат. По-перше, це пенсіонери, які були вимушені залишитися в зоні проведення АТО через похилий вік, хвороби чи відсутність родичів на контрольованій української стороною території. По-друге, це люди, яких не було на місці проживання під час проведення перевірки. Наприклад, вони знаходились в лікарні. Хоча правозахисники зазначають, що цій категорії легко поновлювати пенсійні виплати.

Є також люди, які були офіційно прописані на нових квартирах. Вони вже не вважаються переселенцями. Є ще особи, які були переселенцями в 2014-2015 роках, але з матеріальних причин були змушені повернутися на старе місце проживання.

Правозахисники презентували збірку «100 доль», куди увійшли реальні історії переселенців-пенсіонерів з Донбасу. Всім їм свого часу припинили виплачувати пенсії. Саме цими людьми опікувалися чи опікуються юристи фонду БФ «Право на захист». За їх словами, це реальні історії про те, як люди відстоюють свої права в судах.

Зокрема, до збірки входить історія Катерини, в родині якої аж п‘ятеро людей залишились без виплат. Жінка називає таку ситуацію вкрай образливою. За словами Катерини, її батьки все життя працювали на державних підприємствах та мають відповідні трудові заслуги. Хоча зазначає, що в її справі вже помітний певний прогрес: «Ми не знали, в які ще двері можна стукати. Було п’ятеро людей. Один з переселенців змінив місце проживання та перебрався ближче до лінії розмежування. А батьки залишились тут. На даний момент по трьом з чотирьох справ є позитивний результат».

Вартан Мурадян, фахівець з правових питань Харківського польового офісу УВКБ ООН, висловив сподівання, що подібні заходи зможуть прискорити цей процес. За його словами, до збірки увійшло всього сто історій, хоча таких прикладів набралося значно більше.

Юлія Трало, координаторка з питань надання правової допомоги БФ «Право на захист», розповіла, що близько половини звернень до їх організації перепадає саме на соціальні питання. За її словами, на поточний момент з цією проблемою до них звернулося 350 осіб, серед яких 40 чоловік – мешканці Харкова. Хоча Юлія Трало зазначає, що не всі пенсіонери знають куди слід звертатися в такій ситуації. Більше того – не всі переселенці готові відстоювати свої права в судовому порядку.

Справжня варта

До збірки увійшли історії пенсіонерів з Донбасу, яким припинили пенсійні виплати. Судові справи цих переселенців супроводжували чи супроводжують нині юристи Фонду. Правозахисники розказали, з якими саме проблемами під час судового захисту стикаються переселенці, та що потрібно робити для їхнього вирішення.
Під час круглого столу координатор юридичного напрямку БФ «Право на захист» Юлія Трало відзначила: «Збірка «100 Доль» об’єднала історії людей, які попри несправедливі рішення органів державної влади знайшли у собі сили відстоювати своє Конституційне право отримувати пенсію, яку заробили важкою працею».
За словами Анастасії Калашник, керівника регіонального офісу БФ Право на Захист, із загальної кількості звернень до фонду 60 % припадають на проблеми із соціальними виплатами, зокрема пенсіями. Попри таку гостру проблему, що виникла із виплатами переселенцям, у бюджеті на 2018 рік не передбачено ані перегляду системи виплат адресної допомоги, ані системи виплати пенсій пенсіонерам з непідконтрольних українському уряду територій. Також зменшився бюджет на виплати адресної допомоги. У такий ситуації для переселенців конче важлива допомога з боку громадського сектору та міжнародних організацій.
Адвокат Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вадим Стремоухов констатував, що у Запорізькій області спостерігається позитивна судова практика вирішення питання нарахування пенсій для ВПО. Суди здебільшого стають на сторону людей, які постраждали у наслідок конфлікту, та надають їм можливість отримувати свої чесно зароблені гроші. Якщо єдиним способом повернути пенсію є суд – треба йти до нього і відстоювати свої права.
Представник УВКБ ООН Ірина Павлик підкреслила, що представництво УВКБ ООН підтримує усі ініціативи та намагання партнерських організацій зменшити кількість тих, хто був несправедливо позбавлений соціальних виплат. Люди не винні у тому, що вони були вимушені переселитись на нові території через конфлікт. Усі вони багато років працювали на розвиток України, а отже заробили свої пенсії та мають право їх отримувати – недопустимо прирівнювати їх до соціальних виплат.

– Лягай поруч, доню, нас ніхто не троне, – під час кожного обстрілу повторювала Надія Іванівна. 2014 рік. місто Краснодон Луганської області. Поруч вибухають снаряди, влучили у сусідні будинки, а паралізована жінка як мантру повторює своїй дорослій доньці: «Не бійся, все буде гаразд. ми виживемо».
Надії Надія Іванівна ніколи не втрачала. Життя навчило, що без неї та віри не можна жити на білому світі. Вірила в людей, справедливість, а надіялася тільки на власні сили.
У свої 14 років уже працювала на шахті. Сьогодні звучить дико, але тоді, 1945 року, під лозунгами «Всі сили на відновлення Донбасу!» та «Дівчата, опановуйте гірняцькі професії!», замінивши чоловіків, працювати на шахти йшли жінки та дівчата. Йшли в забій: носили каміння, розбирали и бетонні брили, вантажили залізничні платформи, розчищали завали, а потім опановували гірняцькі професії. Підземний стаж має і Надія Іванівна. Коли йшла працювати на тяжкі роботи, про пенсію не думала, тоді треба було піднімати з руїн Батьківщину…
Надія іванівна має 43 роки стажу. Шахта та акумуляторний завод. Робота, що віднімає здоров’я, але вселяє надію, що діти житимуть краще, адже все це заради їхнього майбутнього… А дітей у Надії іванівни двоє. Вже й самі пенсіонери. Чоловік, теж шахтар, помер 10 років тому.
Минуле дається взнаки. Довгих шість років жінка прикута до ліжка. Інсульт. Коли 2014 року став вибір, виїжджати чи ні, донька покинула роботу, оформила собі пенсію та залишилася з матір’ю. Спершу пенсію матері їй вдалося переоформити на контрольованій Урядом України території, але потім виплати припинили. Через суд пенсію поновлено, кошти перераховано, проте отримати їх може лише Надія Іванівна, з’явившись особисто до «Ощадбанку».

– Я її не довезу. Нащо мені ці гроші такою ціною? Вона не витримає дороги, – говорить донька.
Надія іванівна при пам’яті, все розуміє, мову не відняло. Але рухатися не може… Як їй пояснити, що рішення суду – це ще не запорука, що виконати його можливо? Як розтлумачити, чому донька не може зробити цього замість неї, що довіреність неможливо оформити? Чому??? Це ж її рідна дитина, вона ж про неї дбає… і лежить старенька в своїй рідній оселі, не маючи можливості лікуватися, не маючи гідних умов, без коштів для життя… Але маючи надію, що скоро все зміниться… Не даремно ж вона пережила ту страшну війну ще дитиною, переживе й тепер. «Не бійся, доню, ми виживемо»…

Рішенням суду першої інстанції, що залишене без змін судом апеляційної інстанції, позов пенсіонерки задоволено.
За касаційною скаргою управління ПФУ справа перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України.
Рішення суду «юридично» виконано – заборгованість перераховано на рахунок пенсіонерки в «Ощадбанку», проте карту заблоковано, отримати пенсію без особистої присутності неможливо.
Справа № 428/6025/17

*Історія про Надію опублікована у збірці “100 Доль”.

07 грудня 2017 р. у Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування відбулася фахова дискусія у рамках круглого столу «Міфи та реальність. Що передбачено державним бюджетом 2018 для забезпечення прав ВПО?».

Під час заходу правозахисники БФ «Право на Захист», які діють в інтересах внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та з метою захисту їх прав та основоположних свобод, спільно з Міжфракційним депутатським об’єднанням «Парламентська платформа майбутнього Донбасу», говорили про забезпечення державою соціально-економічних прав переселенців, відшкодування шкоди за зруйноване майно під час проведення АТО і житлові питання.

Дискусію відкрили співголова міжфракційного депутатського об’єднання «Платорма майбутнього Донбасу» Сергій Тарута, заступник Представника Агентства ООН у справах біженців в Україні Ноель Калхун і адвокаційний координатор БФ «Право на захист» Дарина Толкач.

Під час круглого столу правовий аналітик БФ «Право на захист» Еліна Шишкіна презентувала аналіз Державного бюджету на 2018 рік (№7000) у контексті забезпечення прав і потреб ВПО.

«Зменшення фінансування Пенсійного фонду, у зв’язку з його дефіцитом, дає підстави говорити про те, що підходи держави до вирішення питання із виплатою пенсій особам, які проживають на непідконтрольних уряду України територіях, залишаться незмінними» – констатувала Еліна Шишкіна. «Фінансування щомісячної адресної допомоги  ВПО для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зменшується з 3 263 665,0 тис. грн. у 2017 р. до 3 211 758,6 тис. грн. у 2018 р.» – зазначила правовий аналітик.

«Відсутність механізму фінансування програм відшкодування шкоди за зруйноване житло для ВПО, яке було пошкоджено під час проведення АТО, може призвести до масових скарг до національних судів та Європейського суду з прав людини. Нагадаю, що по обидві сторони лінії зіткнення пошкоджено або зруйновано понад 40 000 тис. будинків» – продовжила аналіз бюджету Еліна Шишкіна.

Еліна Шишкіна звернула увагу і на позитивні сторони головного фінансового документа: «Закладені кошти на програму «Доступне житло» є безумовним позитивом. На ці цілі Державним бюджетом на 2018 р. передбачено 100 млн. грн. Користуватися програмою «Доступне житло» можуть і переселенці. На жаль бюджетних коштів на програму «Власний дім» не передбачено».[boc_img_gallery columns=”2″ fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5709,5721″]

З початком зими стає зрозумілим, що деякі місця компактного проживання (МКП), де мешкають переселенці, не готові до зимового періоду.

Так, гуртожиток у м. Павлоград, що знаходиться на вул. Дніпровській, 571, залишається без опалення на зимовий період. Нагадаємо, що за допомогою БФ «Право на захист» переселенцями було подано відповідну заяву до Міністерства освіти і науки, що є балансоутримувачем МКП. На жаль, у відповідь ВПО було повідомлено про відсутність коштів для ремонту опалювальної системи у гуртожитку.

А ось у гуртожитку міста  Жовті Води (вул. Кропоткіна, 14) в результаті зустрічі співробітників Дніпровського офісу БФ «Право на захист» з заступником міського голови було частково відремонтовано систему опалення, проте дах даного приміщення й досі протікає та потребує капітального ремонту.

Не набагато кращою є ситуація і в МКП, що знаходяться у місті Святогірськ Донецької області. І хоча у МКП «Святі гори» нещодавно опалення було відновлено, у МКП «Сосновий Бор»  вугілля для опалення немає до сьогодні. Користуватися обігрівачами переселенцям небезпечно через стару електропроводку, тож у приміщенні дуже холодно. Існує ризик, що у разі сильних морозів через змерзлі труби мешканці МКП залишаться ще й без водопостачання. Інформації щодо розв’язання проблеми наразі немає.

На жаль, у тих МКП, де відсутнє питання з опаленням, є інші проблеми: неналежні житлові умови, зростання тарифів та вартості за проживання.

Наприклад, у Дніпропетровській області залишається актуальною проблема невідповідності умов проживання у МКП санітарним нормам, у тому числі наявність плісняви у приміщеннях.

У МКП у Златоустівці Донецької області, з 1 грудня вартість проживання за одну особу зросла з 360 грн до 500 грн.

Схожа ситуація й у модульному містечку м. Павлоград, де тарифи за комунальні послуги було підвищено до 500 грн за особу. За словами балансоутримувача, причиною стало загальне підвищення тарифів за комунальні послуги для юридичних осіб.

А у смт. Володимирівка Волноваського району з 10 листопада було підвищено вартість проживання з 346 грн до 530 грн для осіб, які працюють на Великоанадольському вогнетривкому комбінаті, тоді як для решти – з 1 000 грн до 1 500 грн.

Хочемо підкреслити, що розв’язання багатьох проблем, з якими стикаються мешканці МКП, залежить від балансоутримувачів, якими у більшості випадків є місцева влада.

БФ «Право на захист» вважає за необхідне привернути увагу місцевої влади до проблеми, з якими стикаються мешканці МКП та просить вжити необхідних заходів з метою якомога скорішого їхнього вирішення.

Також звертаємо увагу гуманітарної спільноти на проблеми, що існують в МКП, та просимо надати допомогу у разі наявності необхідних ресурсів.

Категорія справ, які пов’язані з відшкодуванням матеріальної шкоди, завданої майну терористичним актом під час проведення антитерористичної операції, складна. Це зумовлено необхідністю ретельного збору документів, отриманням великої кількості інформації від державних органів, а також протиставленням позиції потерпілого фаховим юристам, що відстоюють позицію відповідача,  адже відповідачем у таких справах виступає саме Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

«Найбільшою складністю таких справ є наявність невеликої, але водночас неоднорідної та неоднозначної судової практики, – розповідає Герман Петров, адвокат Слов’янського офісу БФ «Право на захист». – Кожна справа має свої особливості. Проте, навіть при дуже схожих обставинах, результат розгляду справ у суді може бути діаметрально протилежним».

У липні 2017 року до Слов’янського офісу БФ «Право на захист» звернувся чоловік, який є власником будинку у м. Слов’янськ. Під час проведення бойових дій в результаті артилерійського обстрілу 12 червня 2014 року його приватний будинок був зруйнований, а сам чоловік разом з сім’єю був вимушений покинути будинок та проживати в іншому місті.

На підготовчій стадії досудового розгляду під час збору інформації адвокатом було зроблено чисельну кількість запитів, а у деяких випадках, через невчасне надання необхідної інформації, навіть потрібно було звертатися із запитами по декілька разів. Нарешті у серпні позовну заяву було подано.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2017 року чоловікові відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29 листопада 2017 року Апеляційним судом Донецької області винесено рішення, яким скасовано рішення Слов’янського міськрайонного суду та позовні вимоги задоволено частково.

Згідно з рішенням суду зобов’язано відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальну шкоду, заподіяну терористичним актом, на суму понад 940 тис. грн.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.

Однак у правозахисників немає великого оптимізму щодо негайного виконання рішення, адже на разі у судах різних інстанцій знаходиться понад 150 справ, ведення яких забезпечують як приватні адвокати, так і правозахисні організації. Окремі справи вже розглянуто судами апеляційної інстанції, деякі перебувають на розгляді в суді касаційної інстанції.

На сьогодні рішення по жодній із справ не виконано.

Проте правозахисники наголошують на необхідності збору документів, підтверджуючих матеріалів, в тому числі фото, показів свідків тощо, які можуть стати необхідними як при наявності намірів захищати свої права у суді, так і, можливо, при інших обставинах, коли державою буде розроблено механізм компенсації постраждалим за зруйноване житло.