Зробити пожертву
Укр / Eng
14.09.17

Особи, чиї паспорти були видані у населених пунктах, що зараз є непідконтрольними, у разі необхідності вклеювання фотокартки по досягненню 25 чи 45 років, стикаються із новими перепонами у вигляді додаткових перевірок. У групу ризику потрапляють більшість ВПО та мешканців непідконтрольних територій, які отримали вперше свої паспорти у нині непідконтрольних населених пунктах.

Дорученням від 15.06.2017 Державна міграційна служба (ДМС) для проведення вклеювання фото почала вимагати від осіб, чиї паспорти були видані в зазначених населених пунктах, будь-які раніше видані документи (оригінали або копії), в тому числі із фотокартками. Зазначені документи необхідні підрозділам ДМС для перевірки інформації про особу та документів, виданих на її ім’я. І лише після проведення такої перевірки та у разі позитивної відповіді особа отримує можливість вклеїти фотокартку. Відповідно до доручення перевірка може тривати до 2-х місяців.

Наразі моніторингові команди БФ «Право на захист» фіксують такий перебіг вклеювання фотокарток у паспорти громадян України зразка 1994 року:

– у більшості східних областей у разі надання особою разом із паспортом та фотокарткою низки додаткових документів (або їхніх копій) вклеювання фото відбувається протягом 1 робочого дня. Проте у Запорізький області заявники мають чекати 5-7 робочих днів;

– у разі ненадання додаткових документів термін вклеювання значно довший, оскільки залежить від швидкості надання відповідей усіма інстанціями, до яких підрозділи ДМС звертаються із запитами щодо перевірки відомостей про особу. Така ситуація особливо критична у разі, коли співробітники ДМС вилучають паспорт на час проведення ідентифікації та вклеювання фотокартки (зокрема, у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській та Харківській областях), оскільки заявник залишається без паспорту на невідомий строк.

БФ «Право на захист» звертає увагу на майже повну відсутність інформації на стендах всередині підрозділів ДМС інформації про те, що для вклеювання фотокарток треба надавати додаткові документи. Через це багатьом доводиться повертатися додому за додатковими документами. Для мешканців віддалених населених пунктів, а також для осіб, що проживають на непідконтрольній території, це означає необхідність витрачати додатковий час і кошти.

13.09.17

На сьогоднішньому засіданні Уряду прийнято постанову Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”.

Кабмін дозволив переселенцям отримувати пенсійні та соціальні виплати в будь-якому банку на підконтрольній території, а не тільки в Ощадбанку. Доставка пенсій та соціальних виплат особам з інвалідністю I групи за місцем проживання Кабмін передав «Укрпошті».

Відзначається, що постановою передбачена можливість проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не тільки через мережу установ і пристроїв ПАТ „Ощадбанк”, але й через мережі будь-яких банків (отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій) тільки на підконтрольній українській владі території.

Раніше правозахисники неодноразово вказували на те, що обмеження переселенців у виборі обслуговуючого банку є дискримінаційним. Крім того, моніторингові команди БФ «Право на захист» постійно фіксують великі черги переселенців, переважно – пенсіонерів, у відділеннях Ощадбанку. Надання переселенцям можливості отримувати виплати в інших банках ймовірно зменшить навантаження на Ощадбанк та дозволить ВПО отримувати належні кошти, не вистоюючи довгий час у виснажливих чергах.

Вважаємо за потрібне додати, що наразі поки немає офіційного доступного документа щодо цього рішення Кабміну. Як тільки він з’явиться, БФ “Право на захист” проаналізує цю зміну.

13.09.17

Ірина*, разом з родиною та 4-річним сином вимушена була переміститись в межах м. Авдіївка з однієї частини міста в іншу, більш безпечну. У травні 2017 року вона отримала довідку ВПО та 5 травня 2017 року звернулась в УСЗН із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як уповноваженому члену родини.

Листом від 2 червня 2017 року  УСЗН повідомив про відмову у  призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що діючим порядком нібито не передбачено надання допомоги особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення АТО. У тексті відмови було зазначено: «…не набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014р. № 505 і від 22 вересня 2016 р. № 646».

Опинившись у такій ситуації, Ірина звернулась за допомогою до Курахівського офісу БФ «Право на захист». Проаналізувавши ситуацію, юрист Любов Лисенко порадила Ірині звернутися до суду та допомогла із підготовкою позовної заяви. У серпні 2017 р. було пред’явлено позов до Селидівського міського суду. В суді інтереси Ірини представляв адвокат Курахівського офісу БФ «Право на захист» Леонід Серафимович.

31 серпня 2017 в Селидівському міському суді відбулося судове засідання в якому адвокат підтримав позовні вимоги позивача, звернувши увагу серед іншого, на порушення відповідачем процедури прийняття рішення про відмову в призначенні адресної допомоги. Того ж дня суд виніс рішення, яким повністю задовольнив усі позовні вимоги: визнав протиправними дії Управління соціального захисту, зобов’язав призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу та стягнув на користь Ірини сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 640,0 грн.

Суд погодився із посиланням позивача на те, що мета такої соціальної допомоги полягає в тому, щоб надати грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, які не мають житла для компенсації витрат по його найму та витрат на житлово-комунальні послуги.За таких обставин суд прийшов до висновку, що відмова відповідача  призначити позивачу  як представнику сім’ї щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі не ґрунтуються на вимогах закону, а тому   вимога позивача про зобов’язання УСЗН ВЦА м. Авдіївки  призначити та виплатити їй  щомісячну адресну грошову допомогу підлягає задоволенню.

*ім’я переселенки змінено

11.09.17

https://youtu.be/C8KXEMiTa-0Чи забезпечує Україна право власності громадян і громадянок компенсуванням втраченого внаслідок збройного конфлікту житла і що робити громадянам, житло яких пошкоджене внаслідок конфлікту

Україна не розробила спеціальних механізмів щодо порядку компенсації за зруйноване внаслідок збройного конфлікту житло, говорить правова аналітикиня БФ «Право на захист» Еліна Шишкіна. З’ясовуємо, як громадяни та громадянки, житло яких було пошкоджене внаслідок обстрілів, можуть користуватися загальними підходами, передбаченими в існуючому законодавстві, щоб вирішувати свою проблему.

Лариса Денисенко: Якщо аналізувати законодавство, як можна діяти і які переваги, можливості, алгоритми надає українське право, закон і будь-які норми стосовно того, щоб отримати компенсацію за житло?

Еліна Шишкіна: Це питання надзвичайно актуальне. Скажу відверто, що, на жаль, на сьогодні українське законодавство не забезпечує громадян України спеціальними механізмами для отримання компенсації за зруйноване житло. Це означає, що на сьогодні нема якихось спеціальних актів законодавства, тобто законів чи підзаконних нормативно-правових актів, які би давали людям можливість звертатися до держави Україна за захистом порушеного права власності.

Діють лише загальні підходи. Різниця між загальними і спеціальними підходами в тому, що загальні стосуються будь-якого часу. Наприклад, у нас би не було війни, стався вибух у будинку, людина знайшла винну особу і як постраждала могла би звернутися до суду та стягнути з винного компенсацію. Це загальна процедура, виписана в законі. Ми маємо спеціальну ситуацію: збройний конфлікт на сході. Ця ситуація потребує спеціального регулювання.

На сьогоднішній день українське законодавство його не забезпечує. Тому в спеціальній ситуації, в конкретних випадках, на жаль, люди змушені проходити загальну процедуру і використовувати принаймні такі засоби, які їм надає український закон.

Що це за механізми?

Перш за все, звернення з позовом до суду для відшкодування шкоди за зруйноване або пошкоджене внаслідок терористичного акту чи проведення АТО житло. На сьогодні існує норма закону (стаття 19 закону «Про боротьбу з тероризмом»), яка прямо говорить, що у випадку терористичного акту, пошкодження майна чи зруйнування житла внаслідок тероризму, держава виплачує компенсацію постраждалій людині з державного бюджету України. Це поки єдина на сьогодні норма в законодавстві, яка прямо говорить про це.

Але проблема з тим, що нема жодного механізму, як цю норму виконувати. Не розроблені підзаконні акти, не визначено, як оцінювати пошкодження, визначати розмір компенсації.

Лариса Денисенко: Коли виписано, що однією з умов отримання компенсації є спричинення шкоди внаслідок тероризму, як це доводити? Чи достатньо, щоб ваш населений пункт був зазначений у зоні проведення АТО?

Еліна Шишкіна: У БФ «Право на захист» вже є успішні рішення, їх поки два (одне скасоване в апеляційному порядку і ми подаємо касацію). Друге 10 липня вступило в законну силу. Ми починаємо формувати судову практику і суди стають на захист права власності людини.

Як діяти людям, якщо будинок зруйновано внаслідок потрапляння артилерійського снаряду?

Офіційно у нас АТО, а не війна, тому ми користуємося законом «Про боротьбу з тероризмом» і ст. 258 Кримінального кодексу (частина 1: «Терористичний акт»). Як довести? Є щоденні зведення Міноборони, в яких вони визначають, де і коли відбулися артобстріли. Всі ці обставини згідно до законодавства є загальновизнаними і не потребують доведення. Якщо людина знає, в який день було зруйновано її будинок, вона може зайти і перевірити, що був артобстріл і про це повідомило Міноборони, вона не повинна нічого доводити.

Далі їй потрібно звернутися із заявою про злочин за статтею 258 до правоохоронних органів. Якщо людина проживає на лінії зіткнення, тоді це місцеві правоохоронні органи, якщо вона є внутрішнім переселенцем, то за місцем, де вона зареєстрована як внутрішній переселенець. Її заяву буде внесено в єдиний реєстр досудових розслідувань. Для суду це також є вагомим аргументом, бо він вже перевіряє ці обставини.

Постраждалій особі ми рекомендуємо звертатися до органів місцевої влади. Це можуть бути органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські, районні ради. Якщо в цих населених пунктах створені військово-цивільні адміністрації, потрібно звертатися до них. Звертатися до цих органів потрібно із заявою про обстеження будинку, виявлення пошкоджень та встановлення причин. Орган, до якого ви звернулися, створює комісію, до якої повинні входити інженери, технічні працівники, ЖЕК, представники місцевого органу влади.

Вони приходять на місце, здійснюють обстеження будинку і складають акт, який є дуже важливим. У ньому повинно вказуватися, що це за будинок і хто його власник, де він знаходиться і які пошкодження виявлені. Обов’язково повинні вказуватися можливі причини пошкодження, придатне це житло для проживання чи ні.

У двох рішеннях, про які я згадувала, було встановлено, що житло зруйноване внаслідок проведення АТО, потрапляння снаряду в будинки. Це було досить вагомим аргументом для суду.

Окрім того, людям, які постраждали, ми рекомендуємо звертатися до органів місцевої влади і для того, щоб вони отримали довідку, що їм взамін не надалося інше житло. Це також важливо, бо якщо людині надане інше житло, суд може сприйняти це як певну компенсацію і відхилити позов.

Коли ви звернулися до правоохоронних органів із заявою про злочин, було проведено обстеження вашого будинку і складено акт, ви отримали довідку про те, що вам не надалося взамін житло, звертайтеся до офісів «Право на захист». Ми завжди надаємо юридичні консультації, допоможемо скласти судовий позов та представляти інтереси громадян в суді.

Лариса Денисенко: Існують запобіжники, котрі часто позбавляють пільг або інших компенсацій ВПО. Наприклад, наявність депозиту. Це стосується компенсацій за втрачене внаслідок руйнації житло?

Еліна Шишкіна: Компенсація за зруйноване житло — це обов’язок держави відшкодування людині, незалежно від того, винна держава чи ні. Закон, міжнародна практика, зокрема і ЄСПЛ, говорять про це. Потім держава може подати регресний позов, але первинно вона повинна відшкодувати людині зруйноване житло.

Що стосується депозитів, мені важко судити. В принципі, в кодексі цивільного захисту населення є стаття про те, що компенсація надається людині, якщо вона добровільно відмовилася від, наприклад, свого житла і передала його державі. Але зараз в позитивних рішеннях суди зазначали, що не позивач повинен доводити, що він відмовився, а відповідач, тобто держава в особі своїх органів повинна доводити, що позивач не відмовлявся передати житло державі.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про людей, які проживають на території, непідконтрольній Україні, але мають аналогічні проблеми, чи існує алгоритм дій для них у ситуаціях щодо зруйнованого житла?

Еліна Шишкіна: Це значно важче. На сьогодні, на жаль, таких спеціальних механізмів теж не існує. Проте я читала інтерв’ю радниці міністра Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та ВПО, що такий законопроект розробляється, можливо, до кінця року буде внесений в парламент.

Лариса Денисенко: У багатьох будинках та багатоквартирниках вилетіли шибки та вікна, зруйновані квартири, що тут можна порадити? Відеофіксація, зведення Міноборони?

Еліна Шишкіна: Обов’язково. У першу чергу, збирати всі документи, які підтверджують приватне право власності на житло. Це договір купівлі-продажу, документи про приватизацію, про спадок. Якщо ці документи зникли, знищені чи до них нема доступу, технічні документи на квартиру або будинок, в яких вказана площа, проект. Свідчення свідків, фото та відеофіксація теж мають бути.

Лариса Денисенко: Яким би мав бути спеціальний закон і що там мало би бути зафіксовано для спрощення всієї цієї існуючої процедури?

Еліна Шишкіна: Я б говорила навіть не про спеціальний закон, а про спеціальну державну політику в цьому плані і, можливо, розробку державної програми чи концепції, щоб охопити ці питання. Ми говоримо тільки про зруйнування житла, а це лише маленький сегмент цієї проблеми. З-поза правого регулювання випадають зруйновані нежитлові об’єкти. Це господарські споруди при будинках, присадибні споруди, сараї і так далі.  Також це і меблі, техніка, одяг, машини та інші речі, зруйновані внаслідок потрапляння снаряду. Також є земля і неможливість нею користуватися.

Тому державна програма або концепція повинна складатися з багатьох елементів. По-друге, ми говоримо лише про компенсацію, але ще є реституція та сатисфакція. Відповідно до принципів, затверджених Генасамблеєю ООН, встановлюється зобов’язання держав обрати ефективний механізм, який би дозволяв людям повернути їхнє житло в попередній стан або повернути житло, яке знаходиться на окупованих чи непідконтрольних територіях (реституція). Або ж це компенсація за зруйноване, пошкоджене житло чи за житло, яке неможливо повернути. Або ж сатисфакція — надання рівнозначного житла взамін втраченого чи пошкодженого.

У ВРУ вже зареєстровані кілька законопроектів, які стосуються відшкодування житла, №6472 кращий з них. На сьогоднішній день він пропонує певний вихід із ситуації. Наскільки він буде ефективний, судити важко, бо я знаю, як виконуються наші закони. Цей законопроект має плюси і мінуси, але моє ставлення більше позитивне. Плюсом є те, що в ньому фактично визнається факт збройної агресії РФ. І є визначення, хто така держава-агресор. Цим законопроектом вводиться єдиний реєстр пошкоджених об’єктів, що теж дуже важливо, оскільки обліку майна на сьогодні нема. Всі механізми обстеження також у ньому передбачені. Як на мене, ризиком є те, що ним вводиться житлова допомога. На сьогодні у підзаконних актах держава може прописати такі умови надання житлової допомоги або такі критерії відмови, що отримає допомогу значно менше людей, ніж заслуговує на неї.

Лариса Денисенко: Є підхід добровільного внеску держави і допомоги громадянам, а є судовий підхід, коли людина звертається із заявою, потім вирішує це питання в судовому порядку. Ці підходи можуть застосовуватися паралельно?

Еліна Шишкіна: Є певний ризик застосовувати ці підходи паралельно. Для людей, яким у перший спосіб було компенсовано житло, у випадку, якщо вони звернуться до суду, є ризик, що суд відмовить у позові, сказавши, що вони отримали певну компенсацію від держави. Але якщо ви вважаєте, що краще не судитися, що компенсація від держави або надане взамін житло — вже хоч якесь, а потім ви матимете право отримати його у власність, можете вчиняти і так. Або ж можете звертатися до суду, використовуючи існуючу на сьогодні процедуру.

Громадське радіо

11.09.17

11 вересня співробітниці БФ «Право на захист» –  юрист Любов Лисенко та монітор Катерина Давидова – разом з юристами Курахівського бюро безоплатної правової допомоги Наливайком Андрієм та Мірошніченко Інною провели групову правову лекцію для ВПО в управлінні Пенсійного фонду Мар’їнського району,  яке знаходиться у м. Курахове Донецької області.

Правозахисники розповіли про порядок поновлення пенсійних виплат, строки проходження фізичної ідентифікації, порядок отримання електронного пенсійного посвідчення.

Крім того, переселенці отримали індивідуальні консультації щодо отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, наслідків підвищення пенсійного віку, встановлення факту смерті та народження на непідконтрольній території тощо.

Правозахисники надали усім присутнім тематичні інформаційні буклети.

08.09.17

Юлія С. переселилися із Донецька до Курахового у 2016-му році. Тоді ж стала на облік ВПО. Проблеми виникли у квітні 2017 року, коли жінка звернулась до УСЗН із заявою про призначення адресної допомоги на наступний 6-ти місячний термін. Управління соцзахисту відмовило їй у призначенні виплат, посилаючись на те, що Юлія має у власності частину квартири на підконтрольній території.

Переселенка звернулася за допомогою до Курахівського офісу БФ «Право на захист». Юрист Руслан Беретелі вивчив справу переселенки та склав судовий позов.

Юлія дійсно має у власності 1/5 квартири у Кураховому. В той же час, згідно з Розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року Курахове входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

За результатами розгляду справи суд погодився з тим, що оскільки м. Курахове є територією проведення АТО, жодних підстав для відмови в призначенні щомісячної адресної допомоги ВПО фактично не існувало, тому відмова УСЗН в призначенні такої допомоги була незаконною.

Суд зобов’язав УСЗН призначити та виплатити Юлії адресну допомогу з квітня 2017 року, а також постановив стягнути з УСЗН судові витрати у сумі 640 гривень на користь переселенки.

УСЗН скористалося своїм правом подати апеляційну скаргу. За результатами її розгляду Донецький апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції. Рішення набрало чинності, тож переселенка зможе отримати належні виплати.

08.09.17

7 вересня співробітниці БФ «Право на захист» –  юрист Віра Туру та монітор Світлана Ізмаілова – а також кризовий психолог гештальт-психотерапевт Катерина Шутальова (НУО “Українські рубежі”) провели зустріч із переселенцями у м. Ізюм.

До місцевого будинку культури прийшли 28 ВПО. Усі вони отримали правові консультації, і поспілкувалися із психологом. Часто спілкування з переселенцями для юристів БФ «Право на захист» виявляється досить складним з емоційної точки зору – ВПО багато розказують про емоційні переживання, страхи та суїцидальні настрої, а тому юристу іноді важко відразу виявити проблему правового  характеру. Правова сесія з залученням психолога виявилась дуже ефективною, бо дозволила розділити емоції та правові питання.

Учасники зустрічі домовилися про регулярне проведення таких правових сесій.

07.09.17

– Здравствуйте! Я хочу подать документы на биометрический загранпаспорт. Мой внутренний украинский паспорт был выдан в Севастополе, и прописка у меня также крымская. Кроме украинского паспорта и идентификационного кода, у меня нет никаких документов.

– Справка переселенца? Свидетельство о рождении? Хоть что-нибудь.

– Нет, ничего нет.

– К сожалению, мы ничем не можем вам помочь. Нам нужен хоть один ваш дополнительный документ, у нас такое распоряжение. Вы можете даже вызвать полицию или жаловаться вышестоящему начальству, но документы мы все равно принять не сможем.

Диалог состоялся в одном из Центров по предоставлению административных услуг города Киева. Стоит ли говорить о том, что ему предшествовала бессонная ночь, проведенная в очереди, и несколько часов ожидания под кабинетом…

После нескольких попыток убедить сотрудника центра, что согласно действующему законодательству я не обязан предъявлять никаких дополнительных документов, я все-таки “сдался” и отдал свидетельство о рождении и редакционное удостоверение с работы. Этого оказалось достаточно, за паспортом попросили приходить через два месяца. К сожалению, по закону решить этот вопрос не удалось. И подобных историй сейчас много по всей Украине.

На сегодняшний день для получения биометрического загранпаспорта лицам, которым внутренний паспорт был выдан в оккупированном Донбассе или Крыму, нужно подавать либо дополнительные документы, либо “попасть” на адекватного сотрудника миграционной службы (таких историй очень мало), либо решать вопрос “через конверт”, то есть взяткой.

“ОстроВ” разобрался, как сегодня обстоят дела с оформлением биометрических паспортов переселенцамb и гражданами Украины, проживающими на оккупированных территориях.

Как должно быть по закону

“Законодательством не предусмотрено предоставление дополнительных документов и особой процедуры оформления паспорта гражданина Украины для выезда за границу для внутренне перемещенных лиц”, – заверили “ОстроВ” в Государственной миграционной службе Украины в ноябре 2016 года.

Там также отметили, что выдача паспорта для выезда за границу гражданам (в том числе получения оцифрованных отпечатков пальцев рук) осуществляется территориальными органами или подразделениями ГМС независимо от места жительства гражданина.

Для оформления заграничного паспорта переселенцам и жителям оккупированных территорий Украины необходимо подать следующие документы:

1) заявление-анкету;

2) паспорт гражданина Украины;

3) индивидуальный налоговый номер физического лица – плательщика налогов (идентификационный номер);

4) соответствующие документы с отметкой банка об осуществлении установленных законодательством платежей (консульского сбора) или оригинал и копию документа об освобождении от таких платежей (консульского сбора);

5) при оформлении второго загранпаспорта обязательно наличие ранее выданного паспорта или проездного документа ребенка (действующего и/или не действующего);

6) выписка из Единого реестра досудебных расследований (в случае потери предыдущего загранпаспорта);

7) в случае оформления паспорта лицу, не достигшему двенадцатилетнего возраста, или лицу, которое не может передвигаться самостоятельно в связи с длительным расстройством здоровья, что подтверждается соответствующей справкой лечебного учреждения, может быть подано две цветные фотографии размером 3,5 х 4,5 сантиметра и одну фотографию размером 10 х 15 сантиметров для внесения оцифрованного изображения лица путем сканирования.

Стоимость биометрического загранпаспорта в отделении ГМС составляет 557,32 грн (изготовление составит 20 рабочих дней), 810,32 грн (за 7 рабочих дней). При обращении в сервисные центры цена увеличится, но процедура будет значительно комфортнее. Например, если оформлять биометрический загранпаспорт через сервисный центр “Документ”, то цена составит 957,32 грн за 20 рабочих дней и 1210,32 за 7 рабочих дней.

“Я оформляла биометрический паспорт в Киеве в январе 2017 года, и никаких дополнительных документов у меня никто не требовал. Это было в Дарницком отделении Миграционной службы Украины. Все прошло очень быстро, вежливо, свой паспорт я получила примерно через месяц, без каких-либо задержек. Я могу с уверенностью сказать, что мои друзья, переселенцы, прошли подобную процедуру еще в конце 2016 года, и также у них никто и ничего не требовал: только украинский паспорт и код”, – рассказала “ОстроВ” переселенка из Крыма Екатерина, у которой украинский паспорт был выдан в Севастополе.

Но такая процедура действовала лишь до недавнего времени. А именно до заветной даты предоставления Украине безвизового режима.

Что происходит сейчас

После голосования Европейского парламента 6 апреля за окончательную отмену виз для краткосрочных поездок украинцев в страны Европейского Союза, ажиотаж на биометрические паспорта вырос в разы. В один миг стали появляться километровые очереди в отделения Миграционной службы и паспортные сервисы.

Именно в тот момент на сайте Государственной миграционной службы появилось сообщение о том, что если украинский внутренний паспорт был получен на территориях Украины, которые в настоящее время не контролируются украинской властью (отдельные регионы Донецкой и Луганской области и АР Крым), рекомендуется при подаче документов для оформления паспорта гражданина Украины для выезда за границу предоставить любые дополнительные документы, содержащие фотоизображения. Это может быть:

– дипломатический паспорт Украины;

– служебный паспорт Украины;

– удостоверение личности моряка;

– удостоверение члена экипажа;

– удостоверение личности на возвращение в Украину;

– водительское удостоверение;

– военный билет;

– пенсионное удостоверение;

– льготное удостоверение;

– пропуск на работу.

При отсутствии документов, содержащих фотоизображения, можно предоставить:

– свидетельство о рождении;

– свидетельство о браке;

– свидетельство о расторжении брака;

– дипломы об окончании вуза;

– другие документы.

Ключевой посыл в этом сообщении состоит в том, что ГМС только рекомендует предоставлять эти документы. Ведь из-за того, что это не закреплено законодательно, требовать просто не имеют право.

Поначалу все так и было, сотрудники миграционной службы лишь просили переселенцев предоставить дополнительные документы, и в случае их отсутствия не отказывали в оформлении паспорта. Вместе с этим начались задержки в выдаче биометрических паспортов.

“По нашему опыту для жителей оккупированных территорий Донбасса и Крыма, а также для переселенцев, предусмотрена более сложная процедура получения биометрического загранпаспорта. Это связано с тем, что у ГМС нет доступа к исходникам документов, которые остались в архивах на неподконтрольных территориях. Поэтому, Миграционной службе приходится заново собирать информацию о человеке, что может вызвать задержки в оформлении документов. Чтобы ускорить эту процедуру, в ГМС просят предоставить дополнительные документы. Согласно рассказам самих людей, некоторым делали паспорт и без дополнительных документов в срок, а некоторые – получали с задержками до двух месяцев, поэтому лучше перестраховаться и взять максимальное количество дополнительных документов”, – рассказала “ОстроВу” аналитик ОО “Европа без барьеров” Екатерина Кульчицкая.

С конца апреля ситуация ухудшилась, и у жителей оккупированных Донбасса и Крыма стали уже требовать дополнительные “рекомендуемые” документы, в противном случае отказываясь оформлять биометрический паспорт.

Вячеслав переехал из Донецка в Киев три года назад. Собирался впопыхах, как многие другие, думал, что это лишь на время. С собой успел взять только украинский паспорт и идентификационный код. Все остальные документы остались в донецкой квартире. В конце апреля он решил оформить биометрический паспорт, и отправился в столичный паспортный сервис.

“В паспортном сервисе мне отказали из-за паспорта, который был выдан в Донецке, мол из-за невозможности его проверить. Потребовали еще три документа, подтверждающие личность, и даже наличие старого (действующего) загранпаспорта им оказалось недостаточным. Никакие аргументы не помогли. После этого я пошел разбираться в Государственную миграционную службу. Там вопрос решился, но тоже не сразу. Я им объяснил, что доступа к дополнительным документам нет и не будет, никто их передать мне не сможет ни в каком виде. В результате продолжительной беседы сошлись на том, что я предоставил им копию рабочего удостоверения. Разумеется, пришлось в разговоре несколько раз настойчиво пригрозить подачей иска в суд. Биометрический паспорт я получил вовремя”, – рассказал он “ОстроВу”.

Но далеко не всем так везет. Ирина в Мариуполе пыталась решить вопрос по закону, и даже готова была предоставить справку переселенца и свидетельство о рождении, но сотрудница ГМС потребовала один документ с фотографией.

“Это было дело принципа для нее. Было видно, как ей не нравится то ли здесь работать, то ли иметь дело с переселенцами. Но она была настроена очень агрессивно и негативно. Мне пришлось на время отказаться от оформления биометрического паспорта. Но спустя две недели я обратилась в то же отделение, но к другой сотруднице, которая приняла мои документы без всяких разговоров. И таких историй по Донецкой области много. Все зависит о того, на кого ты попадешь. Одни примут документы с минимальным набором, а другие до последнего будут делать все, чтобы тебя унизить и отказать”, – сказала она.

О том, как может не повезти с сотрудником ГМС, свидетельствует история, произошедшая с переселенцем из Донбасса Евгением Семехиным в Черновцах. Там старший инспектор требовал у него справку переселенца для оформления биометрического паспорта, а после этого в грубой форме “послал” его.

“П…дуйте в свою Донецкую область и делайте себе там паспорт”, – ответил инспектор, который и не подозревал, что ведется аудиозапись разговора.

Иногда вопрос можно решить через взятку. Как рассказал “ОстроВу” переселенец Николай, проще всего это можно сделать на Западной Украине, например, во Львове.

“Я знаю нескольких людей, которые без всяких дополнительных документов все примут и сделают. Это законно, и по срокам быстро. Стоит такая процедура 2000 гривен, и спрос со стороны людей, у которых паспорт был выдан на оккупированных территориях, достаточно большой”, – сказал он.

Почему так происходит?

“На оккупированных территориях мы не имеем возможности верифицировать граждан по “форме-1″. Поэтому таких граждан мы идентифицируем по ведомственным информационным базам. Если у них есть водительские права, студенческие билеты, они могут подать, чтобы миграционная служба могла их идентифицировать по этим базам. Если нам не удается идентифицировать этих людей согласно той информации, которую человек предоставляет и ему отказывают, человек может пройти идентификацию через суд”, – разъяснил ситуацию руководитель пресс-службы Государственной миграционной службы Украины Сергей Гунько.

В ГМС “ОстроВу” пояснили, что согласно действующему законодательству для выдачи документа, необходимо провести полную идентификацию личности – через “форму-1”, которая хранится по месту выдачи документа. А учитывая, что доступа к архивам на оккупированных территорий нет, ГМС и требует дополнительные документы.

“На самом деле ситуация намного сложнее, чем может показаться на первый взгляд. У Государственной Миграционной Службы нет цели дискредитировать переселенцев и людей с пропиской на оккупированных территорий. Мы просто не можем никак проверить информацию. С одной стороны, мы обязаны проверять эту информацию. С другой – мы не имеем права требовать дополнительные документы или отказывать в выдаче. И законодательно этот вопрос не урегулирован. Мы загнаны в угол в этой ситуации, и делаем все, что можем. По сути мы приняли решение про дополнительные документы на свой страх и риск, так как понимаем, что будут обращения в суд, будет критика и так далее. Но спрашивать нужно не с нас, а с Кабмина, Верховной Рады, СНБО, то есть с тех, кто может это урегулировать одним законом или актом”, – рассказал “ОстроВу” один из сотрудников ГМС на правах анонимности.

“По нашей внутренней информации, на осень готовится какая-та законодательная инициатива, где дополнительный список документов для получения заграничного паспорта станет обязательным для украинцев, у кого паспорт был выдан на оккупированных территориях Крыма и Донбасса”, – добавил он.

Действительно, в июле 2017 года в Верховной Раде появился законопроект “о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно идентификации лица для оформления, выдачи, обмена, признании недействительными и уничтоженными документов, подтверждающих гражданство Украины, удостоверяющих личность или специальный статус”.

В пояснительной записке к законопроекту говорится, что его целью является совершенствование механизма идентификации лица, верификации личности и установления личности при оформлении биометрических документов нормативного закрепления полномочий ДМС в части получения информации о лице из имеющихся государственных и единых реестров, других информационных баз, находящихся в собственности государства или предприятиях, учреждениях (банковских учреждениях) и организациях. По сути это законодательное закрепление дополнительных проверок переселенцев для получения биометрического паспорта.

Общественные организации уже обратились к Верховной Раде, чтобы этот законопроект был отклонен, в противном случае переселенцев снова ждут необоснованные дискриминационные проверки.

К сожалению, у данной инициативы (авторство фракции Народный фронт”) есть сильный покровитель в лице Секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины Александра Турчинова. Он открыто выступил за тщательную проверку получателей биометрических паспортов с оккупированного Донбасса и Крыма.

Он заявил, что с начала действия безвизового режима Украины с ЕС число желающих получить биометрические паспорта из Крыма и с территории оккупированного Донбасса увеличилось. И он боится, что под видом украинских граждан с оккупированных территорий доступ к безвизовому режиму могут получить граждане других стран, террористы или представители российских спецслужб

“Именно поэтому для недопущения подобного необходимо внести изменения в действующее законодательство, что позволит осуществлять очень тщательную проверку граждан, которые прибывают с оккупированных территорий для получения биометрического паспорта. В случае выявлений несоответствий поданных данных, таким гражданам должно быть отказано в выдаче биометрического паспорта”, – заявил Турчинов.

В настоящее время законопроект был внесен в повестку дня парламента, но народными депутатами пока еще не рассматривался.

Что делать?

Для переселенцев и тех, кто получал внутренний паспорт на оккупированных территориях, есть несколько вариантов оформления биометрического паспорта. Во-первых, можно собрать несколько дополнительных документов (справка переселенца, права, удостоверение с работы и так далее) и идти напрямую в отделение ГМС или центры по предоставлению административных услуг. Именно в этих учреждениях фиксируется меньшее число отказов в принятии документов.

Во-вторых, можно принципиально принести только внутренний паспорт и ИНН, но быть готовым к отказу и в будущем разбираться через суд. В данном случае может повезти, и документы примут, но никто не застрахован от принципиальных сотрудников ГМС.

В благотворительном фонде “Право на защиту” рекомендуют в случае отказа в оформлении биометрического паспорта требовать письменное разъяснение за подписью ответственного должностного лица.

“Как правило, половина незаконных отказов прекращается на этапе, когда лицо требует предоставить ей письменный отказ. Если же лицу отказали письменно с обоснованием причин такого отказа, то мы советуем обращаться за бесплатной правовой помощью к правовым приемная БФ “Право на защиту”, или там, где нет представительства нашего фонда – в центры по предоставлению бесплатной вторичной правовой помощи. Обычно наши юристы имеют успех в обжаловании незаконных отказов в оформлении документов переселенцам. Кроме этого, лицо прямо на месте может оформить письменную жалобу на имя начальника органа, отказавшего в оформлении заграничного биометрического паспорта, которая подлежит обязательному рассмотрению”, – говорит правовой аналитик благотворительного фонда “Право на защиту” Елена Виноградова.

Кроме того, сейчас работает “горячая линия” ГМС (тел. 044 278 50 30 или эл. [email protected]), которая также принимает жалобы от граждан о незаконных действиях представителей их территориальных подразделений.

“Нужно помнить, что предоставление дополнительных документов — это право, а не обязанность гражданина. Вы сами определяете, хотите ли подавать их, в первую очередь для ускорения процесса, или нет. Решать Вам: соглашаться или жаловаться и ждать, получать отказ и идти в суд”, – отмечают в общественной организации “Донбасс СОС”

Владислав Булатчик, “ОстроВ”

05.09.17

Марина*, молода і тендітна мати двох дітей, щиро радіє приїзду  співробітників Харківського офісу БФ «Право на захист». Разом з Максимом* та Олегом* вона з цікавістю роздивляється передані речі. Здавалося б, всі ці речі кожен з нас має у себе вдома і вони такі звичні, а іноді навіть не помітні, але, для цієї родини – важливі та вкрай необхідні.

Марина – сирота, тож звикла розраховувати тільки на власні сили. У липні 2016 року вона з чоловіком та двома синами залишила місто Торез та перемістилася до невеличкого села у Харківській області. Нажаль, переїхавши до іншої місцевості, її чоловік не зміг впоратися з емоціональним навантаженням та вчинив самогубство. Молода жінка залишилася з двома малими дітьми.

Невелика родина переселенців орендує старий двокімнатний будинок, який перебуває у жахливому стані: старі вікна забиті цвяхами та поліетиленом, зі стелі відпадає глина, утворюючи величезні дірки, туалет знаходиться на вулиці.

Нажаль, жінка не може влаштуватися на роботу, бо не має з ким залишити дітей, які ще не ходять до школи, а дитячий садок знаходиться у сусідньому селі.

Співробітники Харківського офісу БФ «Право на захист» щиро сподіваються, що переданий кухонний посуд, ковдри та постільна білизна дозволять родині почувати себе більш комфортно на новому місці.

Допомога надана в рамках проекту «Адвокація та правова допомога ВПО», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

Допомога надається найбільш вразливим ВПО та особам, постраждалим від конфлікту, виявленим співробітниками Проекту під час моніторингу.

*Імена змінено із міркувань безпеки[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”5103,5116,5117″]