Перевезення товарів через лінію розмежування. Що можна?

01.03.20

Ознайомитись із переліком дозволених та заборонених товарів для перетину можна за посиланням.

28.02.20

Навіщо дитині статус особи, яка постраждала внаслідок воєнних дій?

Куди звертатися щодо надання статусу?

Хто може звернутися від імені дитини?

Читайте у матеріалі від юристів БФ «Право на захист» за посиланням.

26.02.20

Про всі особливості перетину лінії розмежування з дітьми до 16 років читайте у листівці за посиланням.

26.02.20

Перш ніж відповідати на це питання, варто ґрунтовно розібратися у значенні цього поняття — як з правової, так і з політичної точки зору. Адже саме слово «амністія» певною мірою додає негативної конотації цьому словосполученню, але чи відображає воно саму суть процесу в міграційному контексті?

Державне регулювання міграційних процесів передбачає створення та впровадження багаторівневих процесів. В першу чергу вони враховують інтереси та потреби самої держави. На відміну від поширеної думки, протидія нелегальній міграції передбачає не тільки “відловлювання” нелегальних мігрантів (мігрантів з неврегульованим статусом), притягнення їх до відповідальності та видворення за межі країни, але й створення умов та доступних механізмів для врегулювання ними законності перебування на території України. Тож у цьому контексті «міграційна амністія» – це інструмент, що дозволить врегулювати статус мігрантів за конкретних умов та із застосуванням чітких критеріїв до осіб, які зможуть скористатись такою можливістю.

Чому важливо впровадити міграційну регуляризацію?

Задля державної безпеки міграційні органи мають знати, хто і де проживає на території України, мати можливість контролювати, забезпечувати реалізацію прав і обов’язків таких осіб. Надаючи можливість мігрантам, які постійно проживають на території країни, врегулювати їхній статус, держава виводить таких людей із «тіні» та створює передумови для їхньої інтеграції в економічний та політичний простір.
Мігранти з неврегульованим статусом матимуть можливість законно перебувати на території країни та реалізувати власні права: на охорону здоров’я, освіту, роботу, власність, свободу пересування, платити податки тощо.
Протягом тривалого часу проживання на території України мігранти часто створюють сім’ї, народжують дітей, набувають майнових прав. Врегулювання статусу також забезпечить реалізацію прав членів їхніх сімей на приватне та сімейне життя, підтвердження батьківства, шлюбних відносин. Спроби видворення мігрантів, що мають сім’ї на території України, порушують права громадян України на сімейне та приватне життя.

І тут важливо наголосити на одному дуже важливому аспекті. Будь-яка амністія має відповідні чіткі вимоги та критерії, яким має відповідати особа, яка підпадає під її дію. Тобто оголошення міграційної амністії не означає моментальну одночасну масову «легалізацію» всіх, хто до моменту її прийняття не зміг врегулювати свій правовий статус. Йдеться, швидше, про крок до гармонізації законодавства України із міжнародними зобов’язаннями, з можливістю подальшого посилення заходів протидії нелегальній міграції.

Трохи історії: Національна Стратегія з прав людини та міграція

Ще в далекому 2015 році Національна Стратегія з прав людини визначила пріоритети — зокрема, щодо питань міграційного законодавства. Тоді ж було затверджено план дій її реалізації. Одним із пунктів плану було і питання міграційної амністії, яке на час затвердження плану оцінювалось як потрібний та позитивний крок, який відповідає національному та міжнародному законодавству. Його актуальність на той момент підтверджувалася і значною кількістю відмов у наданні міжнародного захисту особам, які через побоювання не могли повернутися до країни походження, проте не могли бути повернені до неї. Тож вони продовжували знаходитися на території України з порушенням законодавства протягом тривалого часу. Однак за роки реалізації Стратегії саме цей пункт виявився найбільш дискусійним.

Міграційна амністія: перезавантаження?

Зважаючи на складність питання міграційної амністії, видається не досить виваженою ініціатива Державної міграційної служби провести електронне соціологічного опитування щодо цього питання за участю широкої громадськості. Адже, щоб дати відповідь на це, питання необхідно розуміти поточний стан речей, правові механізми регуляризації, які діють станом на сьогодні, їхню складності та проблемні місця, а також ситуації, у якій опиняються реальні люди.

Матеріал підготовлений в межах проєкту «Правова допомога допомога біженцям та шукачам захисту в Україні», що реалізується за підтримки агентства ООН у справах біженців (UNHCR).

18.02.20

Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 35 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в січні 2020 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

Основні факти:

84-річний чоловік помер на КПВВ «Станиця Луганська» вранці 21 січня. Попередня причина смерті невідома. За даними з відкритих джерел, 75-річна жінка померла на блокпосту «Горлівка» на НКУУТ 4 січня.
Проблема із забороною на виїзд на НКУУТ людям, яких включили у єдиний реєстр боржників стає дедалі більш поширеною. В деяких випадках люди залишаються в реєстрі навіть після сплати заборгованостей через бюрократичні затримки та неузгодженості. Це змушує людей залишатися на КУУТ, що спричиняє додаткові витрати, проблеми з працевлаштуванням (людей звільняють через тривалу відсутність), тимчасове роз’єднання сімей та інші труднощі. Працівники БФ «Право на захист» повідомляли, що середня кількість осіб, яким відмовляють у перетині лінії розмежування через наявну заборгованість, становила від 1 на тиждень до 5 на день на різних КПВВ.
У січні діти, старші за 14 років, які ще не отримали паспорт громадянина України мали труднощі з перетином лінії розмежування через постанову КМУ №815. Таких дітей разом із батьками або опікунами направляли до представників Національної поліції на КПВВ аби скласти заяву про зобов’язання подати документи для отримання паспорта із роз’ясненням причин, з яких дитина не отримала паспорт вчасно. Для повернення на НКУУТ таким дітям необхідно мати довідку про подання документів у ДМС.
Частка скарг на тривале очікування в чергах різко зменшилася (з 53% до 21%). Це, найімовірніше, було спричинено значним зниженням кількості перетинів у січні.
Протягом січня 25,550 вразливих осіб похилого віку отримали підтримку в транспортуванні на КПВВ «Станиця Луганська» електромобілем від НУО «Проліска». За даними моніторингу, приблизна кількість осіб, перевезених автобусом, що був наданий Луганською обласною адміністрацією, становила 125,000.

Документ доступний англійською та українською мовами.

17.02.20

17 лютого в Києві правозахисники презентували альтернативну доповідь щодо дотримання Україною Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. У ній проаналізовано дотримання прав осіб, що постраждали внаслідок збройного конфлікту в Україні.

У ці дні в Женеві розпочинається 67 сесія Комітету ООН, який розглядатиме сьомий звіт держави України щодо виконання нею Пакту. Цикл звітування передбачав формування Комітетом списку питань до України у 2018 році та підготовку державою відповідей на поставлені питання у 2019 році. Паралельно Коаліція організацій, які займаються проблематикою конфлікту і захистом постраждалих від конфлікту, представила Комітету альтернативний звіт.

«Ми зосереджували свою увагу на постраждалих від конфлікту осіб, тим самим підкреслюючи, що ця група потребує окремої уваги і держави, і міжнародної спільноти. І намагалися надати конкретні рекомендації, виконання яких дозволить покращити життя людей і, врешті, вирішити системні проблеми», – зауважила Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA.

За словами правової аналітикині благодійного фонду «Право на захист» Анастасії Одінцової, відсутність цілісного бачення та належного фінансування стратегічних напрямків – працевлаштування, задоволення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО), – призвели до того, що протягом майже шести років ці питання залишаються невирішеними.

«Завдяки активній діяльності громадських організацій на підставі рішення суду в 2018 році була скасована частина Постанови КМУ № 365, яка передбачала перевірки місця проживання переселенців для призначення їм соціальної допомоги чи пенсії. Утім, практика таких перевірок ще й досі збереглася. Також проблемою залишається невиконання численних судових рішень, якими були відновлені пенсії переселенцям після припинення на підставі перевірок місця проживання. Наразі борг по таких рішеннях складає не менше 600 млн гривень», – зазначила Анастасія Одінцова.

Інтеграція переселенців у місцеві громади – ще одне важливе питання. Попри прийняття Виборчого кодексу України наприкінці 2019 року, який передбачає можливість брати участь переселенцям у місцевих виборах, ВПО не вважаються членами територіальних громад за місцем свого проживання та не можуть користуватись повністю своїми політичними правами. Але саме політична участь переселенців може стати не тільки аспектом їхньої успішності інтеграції, а й врахування ВПО та їхніх потреб у розробці й реалізації місцевих програм. У цьому переконана юристка Громадського Холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» Марія Красненко.

Окрема увага у звіті приділена також мешканцям тимчасово окупованих територій України.

«Одним із принципів, закладених в Пакті, є прогресивність реалізації соціально-економічних прав. Це означає, що Україна має зобов‘язання здійснити всі необхідні кроки, щоб мешканці окупованих територій могли реалізувати свої права без дискримінації.Це і доступність документів, і пенсій, і працевлаштування, освіти, соціальних послуг та адміністративних послуг», – зауважила Ганна Дудінська, юристка благодійного фонду «Stabilization Support Services».

Актуальними залишаються проблеми, пов’язані із захистом дітей, а саме «декларативність» статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та відсутність в державі документа стратегічного рівня.

Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи, зазначила: «Ми окремо звертаємо увагу на наслідки російської мілітаризації дітей у Криму – знищення української ідентичності, неможливість обирати громадянство, масштабна пропаганда служби у збройних силах РФ. Тільки на підконтрольній території діти з Криму можуть отримати українську освіту. Але для таких дітей і досі залишається низка невирішених проблем. Наприклад, отримати свідоцтва про базову середню освіту та повну загальну середню освіту вони можуть лише у тому разі, якщо дитина має намір вступити до університетів України. В інших випадках – ні, а значить, не можуть без цього працевлаштуватися або здобути професійну освіту».

В альтернативній доповіді Коаліція правозахисників звертається до Комітету ООН з проханням включити до його підсумкових зауважень, зокрема, такі рекомендації:

розпочати розробку нової Стратегії інтеграції ВПО на період 2021-2025 років та Плану заходів на її виконання;
розробити національну політику щодо реалізації житлових прав ВПО та план заходів з її виконання, яка б стала частиною національної політики інтеграції ВПО;
відокремити отримання пенсії та соціальних виплат, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням, від необхідності отримувати довідку про взяття на облік ВПО;
запровадити механізм виплат пенсії мешканцям окупованих територій, в тому числі, маломобільним громадянам та людям з інвалідністю;
розробити концепцію освіти мешканців тимчасово окупованих територій, яка би врахувала особливості здобуття освіти та інше.

Завантажити звіт можна українською і англійською мовами.

Довідково: Авторами альтернативного звіту для ООН «Забезпечення реалізації соціально-економічних прав осіб, що постраждали внаслідок конфлікту в Україні» є експерти громадських організацій «Донбас СОС», «Крим СОС», Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ», Центру прав людини ZMINA, Кримської правозахисної групи та благодійних фондів «Право на Захист», «Восток-СОС» і «Stabilization Support Services».

17.02.20

Окрема увага у звіті приділена також мешканцям тимчасово окупованих територій України.

«Одним із принципів, закладених в Пакті, є прогресивність реалізації соціально-економічних прав. Це означає, що Україна має зобов‘язання здійснити всі необхідні кроки, щоб мешканці окупованих територій могли реалізувати свої права без дискримінації. Це і доступність документів, і пенсій, і працевлаштування, освіти, соціальних послуг та адміністративних послуг», – зауважила Ганна Дудінська, юристка благодійного фонду «Stabilization Support Services».

розпочати розробку нової Стратегії інтеграції ВПО на період 2021-2025 років та Плану заходів на її виконання;
розробити національну політику щодо реалізації житлових прав ВПО та план заходів з її виконання, яка б стала частиною національної політики інтеграції ВПО;
відокремити отримання пенсії та соціальних виплат, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням, від необхідності отримувати довідку про взяття на облік ВПО;
запровадити механізм виплат пенсії мешканцям окупованих територій, в тому числі, маломобільним громадянам та людям з інвалідністю
розробити концепцію освіти мешканців тимчасово окупованих територій, яка би врахувала особливості здобуття освіти та інше.

Завантажити звіт можна українською і англійською мовами.

15.02.20

Одержувачами соціальних послуг в Україні є особи/сім’ї, що належать до вразливих груп населення та/або ті, які знаходяться у складних життєвих обставинах, у тому числі ромське населення. Юристи БФ «Право на захист» підготували брошуру з інформацією про те, які соціальні послуги можуть надаватися, як і де їх отримати, а також особливості реєстрації народження дитини. Читайте брошуру російською за посиланням.

11.02.20

Відверто маніпулятивні заяви Мінфіну щодо пенсій громадянам із тимчасово окупованих територій (ТОТ) призвели до того, що законопроєкт 2083-Д, який мав врегулювати це питання, не був прийнятий під час голосування у Верховній Раді. Та чи варто було чекати іншого, коли «експерти» з профільного міністерства говорили про те, що сума заборгованості із пенсій становить 115 млрд грн, а законопроєкт 2083-Д передбачає виплату всієї цієї суми в рік його прийняття. А це загроза банкрутства бюджету країни. Проте від реальності ці тези дуже далекі.

По-перше, названа сума — чиясь цифрова фантазія, адже за даними Пенсійного фонду України (ПФУ) ця заборгованість становить приблизно 80 млрд грн.

По-друге, законопроєкт не охоплює питання виплат пенсій маломобільним громадянам і особам із інвалідністю. Нагадаємо, пенсії пропонується виплачувати лише на території, підконтрольній уряду України, а не на ТОТ. А це означає, що мінімум третину зі вказаного боргу держави перед громадянами виплатити поки не вдасться.

По-третє, названа ПФУ сума боргу — це акумульована сума невиплачених пенсій за шість років. А — і тут увага! — законопроєктом передбачена одноразова виплата боргу з пенсії лише за один рік — решта ж має виплачуватися поступово.Тобто, якщо бути точними, арифметика виходить така: 80–26=54* (де 80 — це загальна сума боргу (млрд грн), 26 — це частина, яку неможливо виплатити до деокупації).

Тобто сума, про яку йдеться — 54 млрд грн. Якщо розділити її на 6 років, протягом яких пенсії не виплачувалися, то обсяг річного боргу, який має виплатити разово держава, становить 9 млрд грн на рік.

Згідно з даними ПФУ, заборгованість зі сплати ЄСВ сьогодні становить 17 млрд грн. Це фінансові надходження, що могли би покрити додаткове навантаження у зв’язку з прийняттям законопроєкту 2083-Д. Окрім цього, законопроєкт передбає нові фінансові надходження: це докупівля страхового стажу громадянами, які досягли пенсійного віку, однак не мають необхідного страхового стажу у зв’язку з окупацією.

Але ми вкотре спостерігаємо за спробами Міністерства фінансів знайти шляхи економії на всьому — навіть на власних зобов’язаннях. До речі, усі ці шість років Мінфін у своїх звітах показував суми невиплачених пенсій мешканцям ТОТ як економію, а не як борг.

Та найпоказовіше в цій історії, що самі представники ПФУ на робочих засіданнях закликають підтримати законопроєкт 2083-Д, щоби поступово зменшити борг, а головне — не допустити його збільшення.