БФ «Право на захист» надає безоплатну правову допомогу шукачам притулку, біженцям, особам без громадянства та документів, внутрішньо переміщеним особам та постраждалим внаслідок конфлікту.
Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги дайджест БФ «Право на захист» за січень – квітень 2020 року. У ньому наведена інформація про кількість і тематику звернень громадян до нашої організації на КПВВ, гарячу лінію, чат-бот, а також про роботу організації в межах проєкту «Адвокація, захист і правова допомога внутрішньо переміщеним особам».
Документ доступний українською і англійською мовами.
Прем’єр-міністру України
Шмигалю Д.А.
Шановний Денисе Анатолійовичу!
Ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас з приводу формування Програми діяльності Уряду та плану заходів з її реалізації.
7 травня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань економічного розвитку було прийнято рішення щодо направлення на доопрацювання проєкту Програми діяльності Уряду, затвердженої 2 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України. Також проєкт Програми не був підтриманий й іншими парламентськими Комітетами, зокрема й Комітетом ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Ми, як представники правозахисних організацій, не могли не звернути увагу на те, що в Програмі діяльності Уряду України питання захисту прав людини та основоположних свобод не знайшли належного місця. Номінальну згадку необхідності вирішення системних проблем у сфері захисту прав і свобод людини у передостанньому підпункті останнього пункту Програми неможливо вважати належним для програми діяльності уряду сучасної демократичної країни.
Ми розуміємо всю складність поточної ситуації. Пандемія COVID-19, економічний спад, світова фінансова криза, війна з Росією та багато інших проблем знаходяться у фокусі уваги Кабінету Міністрів. Втім, нехтування питанням розбудови державної політики щодо забезпечення прав людини та основних свобод у стратегічному документі може призвести до тяжких наслідків для всієї країни.
Права людини мають бути змістоутворюючим базовим елементом для всієї діяльності Уряду. Це відповідає Конституції України: відповідно до статті 3, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На жаль, в Програмі діяльності Уряду цієї базової складової немає. Це неодмінно відобразиться і на роботі міністерств, і на реалізації базового документу – Національної стратегії в сфері прав людини.
Ця Стратегія спрямована на вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав людини та основоположних свобод, створення дієвого механізму їхнього захисту в Україні та вирішення системних проблем. Стратегія також сприяє виконанню Україною своїх зобов’язань у сфері реалізації Цілей сталого розвитку ООН, щодо чого наша держава звітуватиме цього року. Стратегія та План дій до неї сприяли і тому, що Україна тримала на порядку денному і виконання своїх зобов’язань за різноманітними угодами в сфері захисту прав людини. На Кабінет Міністрів покладається обов’язок напрацювання Плану дій на її виконання. Зокрема, Міністерство юстиції України відповідає за збір та аналіз інформації від органів державної влади щодо виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, організацію публічного звітування про її виконання, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення.
Тому ми, громадські організації, що опікуються питаннями захисту прав людини, звертаємося до Вас із проханням при доопрацюванні Програми діяльності і розробці Плану дій Уряду, що міститиме конкретні індикатори досягнення успіху в різних сферах, включити тематику прав людини в пріоритети своєї роботи та роботи Міністерства юстиції України. Це важливо для того, щоб захист прав людини в Україні не залишився лише на папері, не відбувався за залишковим принципом, а став справжньою основою роботи Уряду. Ми переконані, що Міністерство юстиції має відігравати провідну роль в імплементації цієї державної політики через регулярне звітування Уряду про реалізацію Національної стратегії в сфері прав людини та інформування громадськості про дії, вчинені Урядом для покращення ситуації з правами людини в Україні.
Центр прав людини ZMINA
Кримська правозахисна група
Український Рух Пацифістів
Центр громадянських свобод
Правозахисний ЛГБТ-Центр “Наш світ”
ГО Центр “Соціальна Дія”
БФ “Право на захист”
ГО “КримСОС”
Освітній дім прав людини – Чернігів
ГО “Точка опори ЮА”
ГО “Асоціація “Жінки в медіа”
БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”
ГО “Україна без тортур”
БФ “Восток SOS”
ГС “Фундація Відкритий Діалог”
ГО “Донбас СОС”
ГО “Асоціація ЛГБТ “ЛІГА”
Українська Гельсінська спілка з прав людини
Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
Харківський інститут соціальних досліджень
Проєкт “Без кордонів”
Пропонуємо до вашої уваги звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». Він ґрунтується на даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ у квітні, а також інформації з відкритих джерел. Попри роботу КПВВ в обмеженому режимі та призупинення опитування цивільних осіб, працівники БФ «Право на захист» продовжували виїзди на всі КПВВ та за можливості надавали допомогу людям, які не могли перетнути лінію розмежування.
ГОЛОВНЕ:
Більше інформації знайдете у звіті. Він доступний українською та англійською мовами.
Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Перетин лінії розмежування через КПВВ». Звіт ґрунтується на даних, зібраних під час моніторингу ситуації на КПВВ у квітні, а також інформації з відкритих джерел. Попри роботу КПВВ в обмеженому режимі та призупинення опитування цивільних осіб, працівники БФ «Право на захист» продовжували виїзди на всі КПВВ та за можливості надавали допомогу людям, які не могли перетнути лінію розмежування.
Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.
Звіт доступний українською і англійською мовами.
З 25 березня по 22 квітня БФ “Право на захист” проводив дистанційний моніторинг держорганів і органів місцевої влади в телефонному режимі. В ході моніторингу вивчалася особливості їхньої роботи під час карантину, а також обмеження в доступі до продуктів, медицини та транспортних послуг. До моніторингу була включена й робота Ощадбанку, Укрпошти, Бюро вторинної правової допомоги.
Було опитано: 914 держорганів і органів місцевої влади (739 держорганів і 175 органів місцевої влади).
Територія моніторингу: 5 областей України (Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька, Дніпропетровська).
Опитування було розпочато 25.03 до введення додаткових карантинних обмежень: обов’язкового носіння маски в громадських місцях і заборони на відвідування органів соціального захисту.
Більшість як держорганів, так і органів місцевої влади у зв’язку з карантином ввели обмеження прийому: за кількістю відвідувачів, які можуть одночасно перебувати в приміщенні, вимога носити маску, скорочення годин роботи (в т.ч. за рахунок виділення часу на дезінфекцію приміщень), прийом тільки за попередньою домовленістю. Деякі держоргани здійснюють прийом тільки з певних питань:
212 держорганів і 32 органи місцевої влади – повністю скасували прийом громадян на час карантину.
У більшості установах і органах залишилася можливість оформити будь-які документи (460 установ і 97 органів місцевої влади). В той самий час у 223 установах і 64 місцевих радах можна оформити лише деякі документи, у 49 установах і 11 місцевих радах оформлення документів на час карантину зупинено. Крім фізичного візиту, документи здебільшого можна подати в електронному вигляді або залишити в спеціальних скриньках для прийому документів на вході. Також тверді копії документів можна відправити Укрпоштою.
716 держорганів (96,9%) надають можливість зв’язатися з ними дистанційно телефоном або за допомогою електронних засобів зв’язку в деяких випадках. Укрпошта та УПФУ мають мобільні додатки. Деякі установи мають функцію зв’язку через вебпортал, Skype/Viber/Telegram. Дистанційно зв’язатися можна з усіма органами місцевої влади, крім сільради Красногоровки Ясинуватського району Донецької області.
Було опитано 439 установ (УСЗН, УПФУ, Ощадбанк, терцентр, Укрпошта). Відтак деякі установи продовжують виїжджати додому (151), а інші зупинили такі виїзди на час карантину (249). 17 установ продовжують приймати заяви, але здійснювати домашні візити будуть тільки після закінчення карантину.
Серед 739 опитаних держорганів мобільні офіси мають 155 установ. Але більшість з них на час карантину зупинили виїзди: 111 органів, що становить 71,6% від кількості тих, у кого вони є, в той час як продовжують виїзний прийом лише 44 установи (28,4%). Органам місцевої влади це питання не ставилося.
Питання змін вивчалося серед 293 представників УСЗН, УПФУ та Ощадбанку. Переважна більшість респондентів обізнана про такі зміни (275 осіб або 93,8%), однак 36 з них не отримувала відповідних роз’яснень. 8 респондентів було проінформовано про ці зміни, а 10 не надано відповіді на запитання.
Переважна більшість опитаних органів місцевої влади інформує населення про обмеження, пов’язані з карантином. Найбільш поширеним є розміщення оголошень на приміщеннях і дошках оголошень, публікації на офіційних сайтах та офіційних сторінках органів у соціальних мережах, оголошення на місцевому радіо або телебаченні, оголошення через гучномовець на автотранспорті. Крім того, деякі дзвонили мешканцям або здійснювали розсилку смс-повідомлень на їхні мобільні телефони. У деяких населених пунктах в громадських місцях розповсюджувалися відповідні листівки та плакати. 10 органів місцевої влади на момент опитування не здійснювали інформування про обмеження, пов’язані з карантином.
Під допомогою мається на увазі адресна доставка продуктів і ліків, прийом лікаря у себе вдома, можливість індивідуального транспортування за гострої потреби. Відтак 79 органів місцевої влади зазначили, що надають таку допомогу (45,1%); у 89 громадах (50,8%) допомога, пов’язана з карантином, – відсутня. Допомога переважно надається особам вразливих категорій: маломобільним людям, людям похилого віку, людям з важкими захворюваннями й/або інвалідністю, матерям-одиночкам, багатодітним сім’ям, сім’ям у складних життєвих обставинах. Однак в 4 населених пунктах Донецької області (Мангуші, Зайцевому, Красногорівці Ясинуватського району і Дронівці), а також в Саксагані та Гречаних Подах Дніпропетровської області респонденти відзначили можливість надання такої допомоги всім місцевим мешканцям за зверненням.
172 представники органів місцевої влади зі 175 опитаних обізнані про те, що на час карантину заборонено застосовувати штрафні санкції в разі оплати не в повному обсязі/несвоєчасної оплати комунальних послуг, а також про заборону примусового виселення громадян у разі несплати таких послуг. Інформація щодо обізнаності органів в 3 населених пунктах – відсутня.
З 18 березня введено обмеження на транспортне сполучення: відбулося скасування міжміських та міжобласних рейсів, включаючи соціальні автобуси, а кількість пасажирів міського транспорту було обмежено до 10 осіб. Однак в 5 населених пунктах Донецької області (Донське, Талаківка, Залізне, Верхньоторецьке, Сартана) респонденти відзначили, що транспортне сполучення з обласним/районним центром лише скорочено, але не скасовано повністю. У Гречаних Подах Дніпропетровської області такий транспорт також функціонує, однак лише для працівників підприємств в Кривому Розі за спеціальними перепустками.
Карантин ускладнив доступ до медичних послуг приблизно в половині населених пунктах, де проводилося дослідження (90 населених пунктах або 51,4% у всіх 5 областях). Основна причина – відсутність транспортного сполучення. Крім того, респонденти зазначали такі причини: обмеження/скасування прийому відвідувачів через карантин, підвищений попит на послуги та нестача персоналу, скасування планової роботи в деяких лікарнях (флюорографія, планові операції, профілактичні щеплення та ін.).
Ускладнився доступ й до медикаментів, медичних товарів та засобів індивідуального захисту (маски, рукавички, антисептики). Такі складнощі відзначили в 137 населених пунктах (78,2% від загальної кількості опитаних органів місцевої влади). Як і у випадку з доступом до медичних послуг, доступ до медикаментів і медичних товарів ускладнюється з огляду на скасування транспортного сполучення. Крім цього, спостерігається дефіцит ліків і медичних товарів, а також нестача засобів індивідуального захисту.
У більшості населених пунктах не спостерігалося складнощів із доступом до харчових продуктів і гігієнічних товарів у зв’язку з карантином. Про це повідомили представники 136 органів місцевої влади, що становить 77,7%, в той час як певні складнощі відчули лише в 38 населених пунктах (21,7%).
Повна версія моніторингового звіту доступна за посиланням російською та англійською.
Чи є пандемія коронавірусу приводом для скорочення фінансування одних програм та збільшення інших? Які зміни відбулися в головному кошторисі держави? Чи збільшили фінансування медицини для боротьби з пандемією?
Аналітики БФ «Право на захист» провели детальний аналіз змін до бюджету. Із ним ви можете ознайомитися за посиланням.
На жаль, ця мить неминуча, і в житті багатьох із нас настане час, коли доведеться прийняти у спадок майно, що залишилося після смерті близької людини. Та на практиці трапляються випадки, коли спадкодавець та спадкоємець начебто мають між собою родинний зв’язок, однак під час збирання необхідних документів, а потім – і звернення до нотаріуса виявляється, що прізвища померлої людини та спадкоємця мають різне написання.
Чому ж виникає така проблема?
У багатьох випадках це трапляється тоді, коли людина, отримуючи документи (наприклад, паспорт, свідоцтво про шлюб тощо), не перевіряє схожість та ідентичність написання свого прізвища з прізвищем батьків і продовжує жити з помилкою в написанні. Іншою проблемою, з якою доводиться стикатися на практиці, є невірна транслітерація прізвища з російської мови на українську. Наприклад:, особа народилася в 1990 році та отримала свідоцтво про народження зразка УРСР, в якому напис здійснювали російською. Після того, як особі виповнилося 16 років, вона звертається для отримання паспорту, а її прізвище транслітерують відповідно до вимог українського правопису (часом, не звертаючи уваги на анкетні данні в паспорті із зазначенням прізвища батька). Після цього і виникають випадки, коли написання прізвищ мають відмінну складову, що в майбутньому прямо вплине на спадкове право.
Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені наказом Мін’юсту України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції від 18.11.2003 р. № 140/5). На доповнення до цього Наказу Постанова КМУ від 12.09.2002 р. № 1367 (зі змінами та доповненнями) затвердила нові бланки свідоцтв замість колишніх, часів УРСР. Згодом ця постанова втратила чинність (19.11.2010 р.), а замість неї набула чинності Постанова КМУ від 10.11.2020 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану», яка діє і надалі зі змінами та доповненнями. Головна її відмінність у тому, що написання прізвищ, імен та імен по батькові здійснюється виключно українською мовою в кожній із граф. Російськомовне написання більше не використовується.
Тож як діяти у разі, якщо виявилися розбіжності у прізвищі між спадкодавцем та спадкоємцем?
По-перше, слід звернути увагу на те, в який час вам було видане свідоцтво про народження. Якщо у спадкоємця свідоцтво про народження зразка УРСР, то анкетні данні, найімовірніше, внесені російською мовою. Нотаріус відкриє спадкову справу, якщо ви надасте свідоцтво про народження, паспорт та паспорт спадкодавця. Та навіть у разі помилки у прізвищі під час перекладу нотаріус зверне увагу на другу сторінку паспорта, де анкетні данні спадкоємця дублюються російською мовою, та звірить їх зі свідоцтвом про народження. Отже, навіть якщо російською анкетні данні співпадають, нотаріус встановить родинний зв’язок між спадкоємцем та спадкодавцем, що дозволить оминути звернення до суду, та закріпить право особи як набувача спадкового майна. Особливо актуальним це питання залишається для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), рідні яких померли, а пенсійне забезпечення залишилося недоотриманим.
По-друге, є випадки, коли в досудовому порядку вирішити вказану проблему неможливо. Тому слід скористатися крайньою мірою – зверненням до судової інстанції. Якщо виявилися розбіжності анкетних даних спадкоємця та спадкодавця, необхідно в будь-якому разі спочатку звернутися до нотаріуса з усіма документами та очікувати на остаточне рішення. Якщо нотаріус вирішить відмовити у відкритті спадкової справи, слід негайно підготуватися до суду та подати заяву про встановлення родинних зв’язків із спадкодавцем.
По-третє. Складна ситуація виникає коли спадкоємець змінив свідоцтво про народження зразка УССР на сучасне свідоцтво, затверджене КМУ у своїй постанові, а також паспорт зразка 1993 року – на паспорт у формі ID-картки. В такому разі написання анкетних даних спадкоємця здійснюється виключно українською мовою без дублювання російською. Тут, найімовірніше, єдиним шляхом буде звернення до суду щодо встановлення родинних зв’язків з померлою особою.
Однак, слід зауважити, що встановлювати факт родинних відносин одночасно зі встановленням факту смерті на непідконтрольній території України (актуально саме для ВПО) в одному позові в жодному разі не потрібно. Такі звернення повинні бути подані до суду окремо один від одного лише на тій підставі, що розгляд зазначених питань відрізняється імперативною складовою.
Згідно з ч.2 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, водночас заява про встановлення родинних зв’язків розглядається за правилами загального цивільного судочинства в окремому провадженні без обов’язковості невідкладного розгляду з моменту надходження заяви до суду.
Тому ще раз підкреслюємо: ці дві заяви необхідно подавати до суду окремо одна від одної.
Отже, підбиваючи підсумки. У кожному конкретному випадку спочатку потрібно звертатися до нотаріуса, а вже потім у разі крайньої необхідності – до суду.
На базі соціальної мережі Facebook розпочав свою роботу чат-бот Refugee Helper від БФ “Право на захист”. Цей інструмент покликаний спростити надання юридичної інформації для такої категорії клієнтів Фонду як біженці та шукачі захисту в Україні. Крім того, чат-бот має сприяти росту рівня обізнаності цих людей щодо їх прав та обов’язків під час перебування тут, а також подальшої інтеграції до українського суспільства.
Чат-бот було розроблено в тестовому форматі у грудні 2019 року під час правового хакатону Access to Justice Hackathon у Києві.
Як зауважила Світлана Бутенко, старший юрист БФ “Право на захист” та одна з авторів чат-боту, ідея надання первинних юридичних консультацій в онлайн-форматі виникла в організації давно. “Потрібно зважати на специфіку життєвих обставин, в яких опиняються наші бенефіціари, — зазначила Світлана Бутенко. — Це люди, які можуть потребувати допомоги юриста в будь-який час: під час перетину кордону або вночі під час незаконного затримання. Багато з них ще не володіють українською мовою, тож порозумітися з контролюючими органами чи приймаючою громадою буває важко. Саме тому для нас було дуже важливо, використовуючи сучасні технології, створити собі помічника, який був би доступний з будь-якої точки земної кулі в будь-який час. Крім того, його поради мали бути зрозумілою потенційному користувачеві мовою”.
Сервіс Refugee Helper працює у Facebook 24/7: у будь-який момент користувачі можуть отримати безоплатні юридичні поради та відповіді на найбільш розповсюджені питання. Наприклад, з його допомогою можна дізнатися, як подати заяву на статус біженця, що робити у разі відмови, як поводити себе при перевірці документів на вулиці, де знайти житло та як влаштуватися на роботу, а також багато інших порад.
Одним з найважчих завдань для розробників стала адаптація інформації та юридичної термінології. “Звісно, ми з самого початку розуміли, що маємо надавати інформацію максимально просто та зрозуміло — так, аби людина могла одразу скористатися допомогою, — розповіла Світлана Бутенко. — Саме тому ми передбачили можливість завантаження документів, які можуть знадобитися користувачеві, додали до матеріалів лінки на заклади, державні установи та організації, які можуть допомогти, якщо людина опинилась у скруті”.
Ми розуміємо, що чат-бот як інструмент не зможе замінити спеціалістів БФ ”Право на захист”, саме тому в разі, якщо запропонованої інформації користувачеві виявиться замало для розв’язання проблеми, він чи вона завжди можуть звернутися за номерами гарячої лінії проєкту:
Київ: +38 093 049 52 18, +38 094 905 67 62
Харків: +38 094 811 17 64
Львів: +38 093 023 08 55
В екстрених випадках Viber/WhatsApp: +38 093 038 95 62
Матеріал підготовлений в межах проєкту «Правова допомога допомога біженцям та шукачам захисту в Україні», що реалізується за підтримки агентства ООН у справах біженців (UNHCR).
Пропонуємо до вашої уваги моніторинговий звіт «Дослідження умов доступу до медичної допомоги на КПВВ». В основу звіту покладено результати комплексного дослідження ситуації з доступом до медичної допомоги, актуальні потреби та виклики, з якими стикаються ті, хто перетинає КПВВ, а також медичні служби та державні органи, задіяні в процесі надання первинної медичної допомоги.
Звіт доступний українською та англійською мовами.
Дослідження здійснювалося в рамках проекту «Надання багатогалузевої гуманітарної допомоги постраждалому від конфлікту населенню Східної України», який реалізується БФ «Право на захист» за фінансової підтримки Європейської комісії в рамках цивільного захисту та гуманітарної допомоги Європейського союзу в межах консорціуму ACCESS.