Заява БФ «Право на захист» щодо ситуації з громадянами Білорусі

16.09.20

Згідно з постановою КМУ від 27 серпня 2020 року, якою внесені зміни до постанови КМУ № 641 від 22 липня цього року в’їзд на територію України іноземцям та особам без громадянства заборонений до 00 год 00 хвилин 28 вересня 2020 року. При цьому Постановою визначені категорії осіб, для яких передбачений особливий порядок перетину ним державного кордону та на яких заборона не розповсюджується. На жаль, у цьому переліку відсутні особи, які мають на меті звернутися із заявою про надання статусу біженця, або особи, що потребує додаткового захисту.

БФ «Право на захист» висловлює глибоке занепокоєння ситуацією, що склалася із громадянами Білорусі, які мають на меті потрапити на територію України у зв’язку із ситуацією, що склалася у країні їх громадянської належності. Ми б хотіли нагадати, що серед осіб, яким може бути відмовлено в перетині кордону, можуть бути шукачі захисту.

Водночас заяви посадових осіб держави створюють певне нерозуміння щодо застосування цієї Постанови. Так, Міністр Закордонних справ Дмитро Кулеба у своєму зверненні у засобах масової інформації зазначив: «Хочу наголосити, що громадяни Білорусі, які будуть прагнути в’їхати на територію України, намагаючись уникнути тієї кризи, яка розгортається в сусідній, дружній нам країні, користуватимуться преференційним режимом, і Державна прикордонна служба розглядатиме їхні запити і надаватиме дозволи на в’їзд».

Звертаємо увагу, що чинна постанова Кабінету Міністрів України, або будь-який інший нормативно правовий акт не передбачають особливу процедуру перетину державного кордону для громадян Білорусі в умовах загальної заборони в’їзду для іноземців на територію України до 28 вересня 2020 року.

Більше того, прес-секретар Державної прикордонної служби України Андрій Демченко підтвердив це у своєму зверненні: «У разі гуманітарних підстав, голова Державної прикордонної служби може затвердити окреме рішення. У резолюції немає окремої категорії про білоруських громадян, але є перелік винятків, якими вони можуть скористатися. Якщо говорити про преференції, українські прикордонники зі свого боку не перешкоджатимуть білоруським громадянам перетинати кордон. Але слід розуміти, що окремої категорії громадян Білорусі не встановлено.»

Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 5 чинного Закону України «Про статус біженців або осіб, які потребують додаткового захисту», особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п’яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Таким чином, громадяни Білорусі, в тому числі ті, що мають на меті звернутися до Державної міграційної служби України з метою отримання захисту можуть бути не допущені на територію України через загальну заборону в’їзду для іноземців, передбачену постановою КМУ від 27 серпня 2020 року. Вважаємо таку ситуацію недопустимою та такою, що вимагає негайного вирішення.

БФ «Право на захист» уже більше 10 років надає юридичну допомогу біженцям, особам, що потребують додаткового захисту, а також шукачам захисту – особам, що виявили бажання звернутися із заявою про надання статусу біженця, або особи, що потребує додаткового захисту.

Наш Фонд готовий надати правову допомогу особам, що бажають звернутися із заявою про надання статусу біженця, або особи, що потребує додаткового захисту. Наші контакти:

м. Київ, вул. Щекавицька, 57; +38 044 337 17 62 ; [email protected]

м. Харьків, вул. Мала Гончарівська, 28/30 (2 поверх); +38 057 751 17 64; +38 094 811 17 63; (9:00 – 18:00)

м. Львів, вул. Шота Руставелі, 13, офіс, 10; +38 093 023 08 55; +38 032 276 19 21; (9:00 – 18:00)

Якщо вас затримали або ви знаходитесь у пункті пропуску (на кордоні) та бажаєте звернутися за захистом в Україні, але вас не пропускають – терміново звертайтеся на гарячу лінію БФ БФ «Право на захист» (тел. +38 093 038 95 62).

14.09.20

Від початку конфлікту на сході, Україна і її громадяни стикнулися з низкою соціальних проблем: переселення; пенсії й соціальні виплати мешканцям непідконтрольних уряду України територій; доступ до житла, землі, власності; компенсації за пошкоджене й зруйноване майно або отримані поранення тощо. І якщо ці проблеми можна осягнути, адже вони дуже помітні і відчутні просто зараз, є інші, не менш значущі, але приховані.

«Ми звикли говорити про збройний конфлікт. Це реальна загроза, видима, визнана. Ми говоримо про осіб, що мали змінити місце проживання внаслідок конфлікту. Але чомусь досі ані суспільство, ані держава не приділяє достатньо уваги іншій загрозі – екологічній, – говорить правова аналітикиня БФ «Право на захист» Анастасія Бондаренко. – Але природа вміє чекати. І наслідки такого недбалого ставлення до екологічних проблем можуть призвести до катастрофи, яка докорінно змінить стан навколишнього природного середовища України і, можливо, сусідніх країн».

У цьому матеріалі ми розповімо про три типи загроз для довкілля, адже вони стосуються життя та безпеки кожного з нас. Утім, список не є вичерпним.

Затоплення шахт як причина руйнації цілих містечок

Шахти, що працюють десятиліттями, не тільки забезпечують людей роботою. Вони є частиною цілісної інфраструктури. Тож їхнє затоплення становитиме загрозу для звичного функціонування шахтарських міст та селищ. Наприклад, забруднення шахтними водами водоймищ та річок унеможливить користування колодязною водою та водою з великих водозаборів. Через зміну фізико-механічних властивостей гірських пород під землею утворяться порожнини, що своєю чергою спричинить розмокання та деформацію породи, просідання земної поверхні, а отже і пошкодження будівель і споруд, розташованих над затопленими шахтами. Крім того, одним із найбільших ризиків є неконтрольований вихід шахтних газів, зокрема метану.

Вода – загроза життю?

Усім відомий вислів «вода — це життя». Відсутність доступу до питної води є однією з головних проблем, якими опікуються гуманітарні організації по всьому світу. Але в роботі фільтрувальних станцій, які забезпечують доступ до питної води, зокрема в зоні конфлікту, міститься прихована загроза. Це загроза витоку рідкого хлору, який переважна більшість фільтрувальних станцій в Україні використовують для очищення води.

Основним джерелом водопостачання в Донецькій та Луганській області є р. Сіверський Донець. А втім, у межах цих регіонів функціонують понад 20 фільтрувальних станцій, які забезпечують питною водою майже 5,5 млн людей.
У технологічному процесі очищення води використовується рідкий хлор, що зберігається у ємностях під тиском та є головним джерелом ризику виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Як це може статися та до чого призведе?
У разі пошкодження ємностей, у яких зберігається рідкий хлор (наприклад, унаслідок попадання снаряду) може статися викид хлору в атмосферне повітря. У такому разі в зоні зараження можуть опинитися до 90 тис. осіб. Хімічне отруєння хлором вважається важким отруєнням та може призвести до летальних випадків.

Коли можна доторкнутися до повітря

Наступна загроза належить до тих, які може побачити та відчути кожен, хто приїжджає у Донецьку та Луганську область. Це загроза забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та ґрунтів внаслідок роботи об’єктів хімічної промисловості. Подібним виробництвам притаманна велика кількість відходів, які, в переважній більшості, не можна переробити. Найбільшу їхню кількість дають виробництва мінеральних добрив і сірчаної кислоти. Тож практично кожне підприємство хімічної промисловості є серйозним забруднювачем довкілля. Наприклад, нафтопереробний завод розсіює викиди основних забруднень – вуглеводнів у радіусі до 25 км.

Незважаючи на те, що внаслідок конфлікту Донецька та Луганська область втратили значну частину своїх промислових потужностей (відповідно до звіту «Соціально-економічний аналіз Луганської області. Аналітично-описова частина до стратегії розвитку», 75% потужностей залишилося на непідконтрольній територій) не можна казати, що Донбас повністю позбувся загроз виникнення надзвичайних ситуацій від підприємств хімічної промисловості. Тим більш, що близькість до зони бойових дій таких потужних хімічних підприємств як сєвєродонецький «Азот», Рубіжанський хімічний комбінат, Авдіївській коксохімічний завод, комбінат «Азовсталь» тощо, з огляду на відсутність у законодавстві системи захисту об’єктів критичної інфраструктури створюють у регіоні, на території якого вже шостий рік відбуваються активні бойові дії, загрози виникнення надзвичайних ситуацій, наслідки яких впливатиме на стан довкілля та можливість безпечного проживання у цьому регіоні ще не один десяток років.

01.07.20

Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.

Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародним Фондом «Відродження» та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО «Дім Милосердя Київ», в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО «Дім Милосердя Київ» допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим.

Гуманітарна ініціатива в рамках проєкту «Людяність і взаємодопомога»
Карантин висвітлив “темні кути” нашого життя — ті моменти, на які ми воліємо не зважати. Зокрема, він вкотре нам нагадав про те, наскільки незахищеними та безпомічними за критичних обставин є самотні та літні люди, а також ті, хто з різних причин змушений жити на вулицях — ті, кого називають безхатченками. Наші колеги як волонтери — за власної ініціативи та власним коштом — протягом усього періоду дії жорстких карантинних обмежень намагалися підтримати їх. А зараз — завдяки нашим партнерам та співпраці з ними — ми маємо можливість надати масштабнішу допомогу цим людям.Тож в межах спільного проєкту, який реалізовується Міжнародний фонд "Відродження" та European Union in Ukraine в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога» ми передали набори з харчами та засобами особистої гігієни ГО Дім Милосердя Київ, в якому нараз мешкає близько 40 осіб — самотніх літніх людей, яким немає де жити, інвалідів… Наші колеги з ГО "Дім Милосердя Київ" допомагають їм, забезпечують дахом над головою, лікуванням, харчами та психологічною підтримкою на постійній основі. Проте під час карантину і їхніх ресурсів було замало. Тож ми сподіваємося, що ці набори від нас та партнерів допоможуть принаймні на деякий час забезпечити цих людей найнеобхіднішим
Опубліковано Право на захист Середа, 1 липня 2020 р.

22.06.20

Як я можу пройти зовнішнє оцінювання якщо є заборона відвідування закладів освіти?

Постанова Кабміну від 20.05.2020 № 392 дійсно забороняє відвідування закладів освіти її здобувачами. Проте в цій постанові також зазначені і винятки, а саме крім участі у пробному зовнішньому незалежному оцінюванні, державній підсумковій атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, вступних випробуваннях, єдиному вступному іспиті з іноземної мови, єдиному фаховому вступному випробуванні, атестації у формі тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів “КРОК”, а також здійснення підтвердження кваліфікації моряків, проведення підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, у тому числі тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та проведення підготовки судноводіїв малих/маломірних суден. Тому проблеми зі складання ЗНО не буде.

Чи були проведені пробні зовнішні незалежні оцінювання? Якщо так, то коли?

На жаль, пробні ЗНО, які планувалося проводити 15 та 17 червня 2020 року, були скасовані наказом Міністерства освіти і науки України від 15.06.2020 № 798.

Які протиепідеміологічні заходи будуть вживатися підчас складання ЗНО?

Постановою Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2020 № 24 було затверджено рекомендації, щодо організації протиепідеміологічних заходів під час проведення ЗНО. Так, цією постановою передбачено необхідність:

інформування учасників про ознаки респіраторних захворювань, які можуть бути підставою для недопущення до проходження оцінювання;
проведення термометрії всіх учасників оцінювання. Особи в яких було виявлено температуру понад 37.2 або ознаки респіраторних захворювань до оцінювання не допускаються;
забороняється доступ до будівлі в які проводиться оцінювання, супроводжуючих осіб окрім осіб які супроводжують людей з інвалідністю;
доступ до будівлі де проводиться незалежне оцінювання тільки в засобах індивідуального захисту.

Чи можу я виїхати з тимчасово окупованої території для складання ЗНО? На КПВВ будуть пропускати?

Постановою Кабміну від 20.05.2020 № 392 передбачений порядок проведення обов’язкової обсервації осіб, які здійснюють перетин державного кордону. Так однією з підстав для обсервації є даним) держави із значним поширенням COVID-19. Проте є і виключення щодо осіб, які не потребують проходження обсервації. Так, за нормами цієї постанови не потребує обсервації особа, яка є учасником ЗНО разом з однією особою, що супроводжує її та якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою.

Отже, на час проведення ЗНО КПВВ будуть частково працювати та відповідно пропускати учасників ЗНО і особу яка супроводжує учасника – без обов’язкової обсервації.

Були чутки, що є законопроект про скасування ЗНО в 2020 році? Чи це правда ?

Ні, це не правда. Під час засідання Кабміну 17.06.2020 прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевнив, що немає жодних підстав, щоб не проводити зовнішнє незалежне оцінювання. Проте до Верховної Ради України діючим Президентом України було подано законопроект № 3669 від 17.06.2020 (з позначкою невідкладний). Цим законопроектом передбачено, що у зв’язку зі здійсненням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році, звільняються від проходження державної підсумкової атестації.

Здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році, мають право пройти державну підсумкову атестацію, у тому числі у формі зовнішнього незалежного оцінювання, за власним бажанням. 18 червня 2020 року цей законопроект був прийнятий Верховною Радою України, а 22 червня – підписаний Президентом України.

Які предмети увійшли до зовнішнього незалежного оцінювання в 2020 році?

Перелік навчальних предметів, із яких у 2020 році проводиться зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерство освіти і науки України від 11.05.2019 № 635 «Деякі питання проведення в 2020 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти». До цього переліку увійшли:

1. Українська мова і література.

2. Математика.

3. Історія України.

4. Біологія.

5. Географія.

6. Фізика.

7. Хімія.

8. Англійська мова.

9. Іспанська мова.

10. Німецька мова.

11. Французька мова.

Який пакет реєстраційних документів має подати до відповідного регіонального центру, особа, яка реєструється для проходження зовнішнього оцінювання.

заповнену реєстраційну картку;
копію паспорта громадянина України, а в разі його відсутності – один із таких документів:

копію свідоцтва про народження (для осіб, які не мали можливості отримати паспорт громадянина України у зв’язку з тим, що проживають на тимчасово окупованій території або в населених пунктах, зазначених у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, наведених у додатках 1 і 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 79-р), або переселилися з них (далі – особи з неконтрольованої території));
копію паспортного або іншого документа, що посвідчує особу (для іноземців та осіб без громадянства);
копію довідки про звернення за захистом в Україні (для особи, яка звернулася за захистом в Україні);
довідку із закладу освіти; (додаток 2) з фотокарткою (для осіб з неконтрольованої території, які є учнями (слухачами, студентами) закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, розташованих на території, де органи державної влади здійснюють у повному обсязі свої повноваження, та втратили документ, що посвідчує особу, і не мають можливості його відновити);

3. копію документа про повну загальну середню освіту (для випускників минулих років) або довідку) з місця навчання, яка підтверджує, що особа здобуде повну загальну середню освіту в поточному навчальному році (для учнів (слухачів, студентів) закладів освіти, які здобудуть повну загальну середню освіту в поточному навчальному році та не проходять державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього оцінювання у випадках, передбачених законодавством, а також для випускників поточного навчального року закордонних закладів освіти).

Чи можна подати заяву в електронній формі на участь у конкурсному відборі до закладів вищої освіти України ?

Так, звісно можна. Це затверджено наказом Міністерства Освіти України №482 від 06.04.2020року.

Для подання електронних заяв вступник реєструє особистий електронний кабінет на веб-сайті за адресою https://ez.osvitavsim.org.ua/ або, у випадку запровадження такої можливості, на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг за адресою https://diia.gov.ua/.
Під час реєстрації вступник зазначає наступні дані:

для здобуття ступеня фахового молодшого бакалавра, молодшого бакалавра, бакалавра на основі повної загальної середньої освіти:

адреса електронної пошти, до якої вступник має доступ. Зазначена адреса буде логіном для входу до особистого електронного кабінету;
пароль для входу до особистого електронного кабінету;
номер, PIN-код та рік отримання сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО). У випадку наявності сертифікатів ЗНО різних років вказується будь-який з дозволених;
серія та номер документа про повну загальну середню освіту;
середній бал додатка до зазначеного документа, обчислений за 12-бальною шкалою з округленням до десятих частин бала і розрахований як середнє арифметичне усіх зазначених в додатку до документа оцінок;

для вступу для здобуття ступеня магістра на основі здобутого ступеня вищої освіти або освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста:

адреса власної електронної пошти, до якої вступник має доступ. Зазначена адреса буде логіном для входу до особистого електронного кабінету;
пароль для входу до особистого електронного кабінету;
номер, PIN-код та рік отримання екзаменаційного квитка, що був отриманий під час реєстрації на ЄВІ/ЄФВВ;
серія та номер документа про здобутий ступінь вищої освіти або освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Під час реєстрації електронного кабінету вступник надає згоду на оприлюднення результатів ЗНО / конкурсного бала та на публікацію інформації про подані заяви.

В особистому електронному кабінеті вступник вносить номери телефонів із зазначенням телефонних кодів для можливості оперативного зв’язку закладу освіти з вступником.

Крім того, вступник завантажує копії документів у електронній формі (сканована копія (фотокопія) у форматі pdf, jpg):

додатка до документа про освіту, на основі якого здійснюється вступ. При цьому середній бал додатка про здобутий ступінь (освітньо-кваліфікаційний рівень) вищої освіти вказується кожним закладом вищої освіти на підставі завантаженої скановані копії (фотокопії) відповідного документа;
кольорової фотокартки розміром 3 х 4 см, що подає до закладу вищої (фахової передвищої) освіти;
якщо вступник претендує на врахування у конкурсному балі сільського коефіцієнта, – довідки про реєстрацію місця проживання особи;

Вступник може замінити завантажені копії документів в електронній формі, номери телефонів, середній бал додатка до документа про повну загальну середню освіту до моменту подання першої заяви. Після подання першої заяви зміна середнього бала можлива шляхом звернення вступника до закладу освіти, де була зареєстрована перша заява.

Для подання заяви вступник обирає заклад вищої (фахової передвищої) освіти, освітній ступінь, конкурсну пропозицію та встановлює пріоритетність (у разі її використання) заяви для участі у конкурсному відборі для зарахування на місця за державним або регіональним замовленням.

Право на спеціальні умови щодо участі у конкурсному відборі вступник зазначає у кожній заяві, що подається. Врахування цього права підтверджує заклад освіти, до якого подано відповідну заяву, на підставі документа, наявного у картці фізичної особи.

Подані вступником дані, перевіряються в ЄДЕБО. У разі збігу даних вступника в ЄДЕБО він отримує на зазначену ним адресу електронної пошти повідомлення для активації особистого електронного кабінету вступника. Реєстрація в ЄДЕБО надає вступнику можливість доступу до особистого електронного кабінету із зазначеними ним при реєстрації логіном та паролем на веб-сайті за електронною адресою https://ez.osvitavsim.org.ua/.
Подана вступником електронна заява відразу відображається у розділі ЄДЕБО, до якого має доступ заклад вищої освіти, обраний вступником. У момент подання електронній заяві присвоюється статус “Зареєстровано в ЄДЕБО”. Подану електронну заяву може бути скасовано вступником в особистому електронному кабінеті.

07.05.20

Як показує практика, не завжди тлумачення законодавства є однаковим для всіх. Це відбулося і з нашою бенефіціаркою Ганною, якій відмовили у виплаті адресної допомоги, незважаючи на те, що вона доглядає за трьома неповнолітніми дітьми.

Через збройний конфлікт і тимчасову окупацію у 2018 році жінка разом із дітьми змушена була покинути своє місце проживання у м. Ровеньки, що на Луганщині, та стати на облік як внутрішньо переміщені особи (ВПО). На новому місці проживання Ганна звернулася до Управління соціального захисту населення (УСЗН) із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, та їй відмовили, оскільки вона не працевлаштована. А от на те, що жінка доглядає за трьома неповнолітніми дітьми, зовсім не зауважили.

Відмовляючи у призначенні допомоги Ганні, УСЗН виходив із того, що її старші діти вже навчаються у школі, а молодший син відвідує дошкільну групу денного перебування, а отже – вона не здійснює постійного догляду за дітьми. Ця відмова була повністю абсурдною та необґрунтованою, оскільки п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зазначено, що громадяни, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними і не працевлаштовані, мають право на отримання щомісячної адресної допомоги. Але спеціалісти УСЗН мали інший погляд на ситуацію.

Упродовж року бенефіціарка намагалася розв’язати проблему з призначенням щомісячної адресної допомоги в досудовому порядку, неодноразово зверталася до Міністерства соціальної політики, УСЗН, Уповноваженого з прав людини тощо. Все було безрезультатно й ускладнювалося тим, що Ганна є одинокою матір’ю, її сім’я є малозабезпеченою, а отже – ця допомога є життєво необхідною.

Звернувшись до нашого офісу у м. Сєвєродонецьку, бенефіціарка отримала кваліфіковану допомогу у складенні документів та адміністративного позову до суду. А пізніше – і судове рішення на свою користь. Закон був на її боці. Суд визнав дії УСЗН протиправними.

Оскільки такі випадки є не поодинокими, ми закликаємо кожного – боріться за свої права! Юристи БФ «Право на захист» готові вам у цьому допомогти, адже ми працюємо для вас!

28.04.20

Фото з відкритих джерел.

Ця історія – про матір-героїню Наталію, яка має шістьох дітей. Разом із ними та чоловіком вона перемістилася до селища у Харківській області. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» всі вони є внутрішньо переміщеними особами, що посвідчують відповідні довідки.

Через скрутне матеріальне становище придбати будинок для себе родина не могла. Тож всі вони оселилися в хаті, яка належала свекрусі Наталії, – Галині Іванівні. Сама ж жінка разом із сином та його великою родиною в будинку не мешкала, – переїхала у інше місце.

Оскільки чоловік Наталії весь час працював, а вона цього робити не могли через купу домашніх справ та догляд за малолітніми дітьми, жінка вирішила звернутися до державних органів для отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Це дозволило би покривати витрати на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Родина мала на це право відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №505.

Відповідно до цієї постанови, відмовити Наталії могли тільки у двох випадках.

будь-хто із членів сім’ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, розташованих на лінії розмежування, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Управління праці та соціального захисту населення винесло рішення, яким відмовило Наталії та її дітям у призначенні вищевказаної допомоги. Причиною стало те, що Галина Іванівна має у власності свій житловій будинок. Тобто мати чоловіка, яка не проживала з Наталією та її родиною в одному будинку, визнали членом їхньої сім’ї.

З цією проблемою Наталія і звернулася до юристів харківського офісу БФ «Право на захист». Детальніше ознайомившись із матеріалами справи, наші колеги склали та подали позов до суду. В основу позову були покладені норми матеріального права.

Згідно з п.1 ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно з абз.2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї»), до кола членів сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб’єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім’ї». Так, ст. 64 Житлового кодексу Української РСР (ЖК УРСР) до членів сім’ї наймача відносить дружину наймача, їхніх дітей і батьків; також членами сім’ї наймача можуть бути визнані й інші особи, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство.

Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім’ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння:

Члени сім’ї – це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року).

Члени сім’ї – це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ( Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року).

Отже, член сім’ї (у сімейно-правовому аспекті) – це особа, яка має тісний правовий зв’язок із сім’єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов’язків, передбачених сімейним законодавством.

Сам же факт проживання Наталії в будинку, який належить матері її чоловіка, – Галині Іванівни, за обставин її вимушеного переселення з зони АТО з чоловіком та дітьми не доводить у них сімейних відносин, тобто того, що вони є членами однієї сім’ї, адже спільного господарства вони з власницею будинку не ведуть, спільно не проживають та Наталія власним коштом сплачує всі комунальні платежі.

Суд підтримав цю правову позицію та виніс рішення, яким задовольнив позовні вимоги Наталії.

Управління праці та соціального захисту населення виконало таке рішення в повному обсязі і призначило Наталії та її дітям виплати допомоги, яка в цей важкий для родини час є рятівним колом!

23.04.20

До офісів БФ «Право на захист» звертається багато людей. Їхні ситуації часто доволі типові, пов’язані із порушенням прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Однак серед них ми зустрічаємо історії, зовсім не схожі на інші. Серед таких незвичайних для нашого офісу випадків стала історія бенефіціарки, яка не вважала себе ВПО, адже її переміщення на підконтрольну територію було пов’язане не з потребою, а з власним бажанням.

Жінка, що звернулася в один із наших офісів, пояснила: через зміну життєвих обставин вона переїхала жити з Донецька спочатку до Херсонської області, а потім – до Бахмутського району на Донеччині, де має власне житло. У 2018 році вона зареєструвалася за відповідною адресою.

Щоб отримувати пенсію за новим місцем проживання, вона звернулася до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Донецькій області з письмовою заявою, надала копію свого паспорту, реквізити банківського рахунку та інші необхідні документи. Важливо зазначити, що при переїзді на Херсонщину з Донецька вона не отримувала довідку ВПО. При цьому пенсію в Херсонській області їй виплачували і у місцевому підрозділі ПФУ довідки ВПО не вимагали.

ПФУ заяву бенефіціарки розглянув (згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян») та листом від 24 травня 2019 року повідомив, що не може взяти її на облік із виплатою пенсії через відсутність довідки про взяття на облік ВПО. Але жінка мала намір реалізувати право на пенсійне забезпечення саме як місцева жителька, без позначки «ВПО». Тож з допомогою юристів БФ «Право на захист» направила позовну заявою до суду із відповідними вимогами.

Суд всебічно і повно розглянув матеріали справи, з’ясував фактичні обставини, на яких ґрунтувався позов, та заперечення, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов висновку: оскільки позивачка з 2016 року добровільного переїхала на постійне проживання до Херсонської області і мала зареєстроване місце проживання за відповідною адресою, а потім переїхала проживати до Бахмутського району Донецької області та зареєструвалась з 15.05.2018 року за адресою, то положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на неї не поширюються, а отже – ПФУ має виплачувати пенсію позивачці на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України № 1058-VI. Суд визнав безпідставними посилання відповідача на норми постанов КМУ, що визначають порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі – пенсії) ВПО, оскільки ці нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, гарантоване Конституцією України.

Аналогічний правовий висновок ми можемо також знайти в рішенні Верховного Суд у від 7 березня 2018 року по справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження № К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).

Тож наша бенефіціарка отримала позитивне рішення – суд визнав протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невчиненні дій, необхідних для постановки на облік позивачки із виплатою пенсії на підставі її заяви.

Крім того суд зобов`язав Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління ПФУ Донецької області поставити на облік позивачку як одержувачку пенсії із виплатою пенсії на підставі її заяви від 21 травня 2019 року та виплачувати пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без застосування до неї поняття «внутрішньо переміщена особа».

Після набуття законної сили бенефіціарка почала отримувати пенсію.

23.04.20

До офісів БФ «Право на захист» звертається багато людей. Їхні ситуації часто доволі типові, пов’язані із порушенням прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Однак іноді ми зустрічаємо історії, зовсім не схожі на інші. Серед таких незвичайних для нашого слов’янського офісу випадків стала історія бенефіціарки, яка не вважала себе ВПО, адже її переміщення на підконтрольну територію було пов’язане не з потребою, а з власним бажанням.

Жінка, що звернулася в наш офіс, пояснила: через зміну життєвих обставин вона переїхала жити з Донецька спочатку до Херсонської області, а потім – до Бахмутського району на Донеччині, де має власне житло. У 2018 році вона зареєструвалася за відповідною адресою.

Щоб отримувати пенсію за новим місцем проживання, позивачка звернулася до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Донецькій області з письмовою заявою, надала копію свого паспорту, реквізити банківського рахунку та інші необхідні документи. Важливо зазначити, що при переїзді на Херсонщину з Донецька вона не отримувала довідку ВПО. При цьому пенсію в Херсонській області їй виплачували і у тамтешьньому підрозділі ПФУ довідки ВПО не вимагали.

ПФУ розглянув заяву бенефіціарки (згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян») та листом від 24 травня 2019 року повідомив, що не може взяти її на облік із виплатою пенсії через відсутність довідки про взяття на облік ВПО. Але жінка мала намір реалізувати право на пенсійне забезпечення саме як місцева жителька, без позначки «ВПО». Тож з допомогою юристів БФ «Право на захист» направила позовну заявою до суду із відповідними вимогами.

Суд всебічно і повно розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтувався позов, та заперечення, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і дійшов висновку: оскільки позивачка з 2016 року добровільного переїхала на постійне проживання до Херсонської області і мала зареєстроване місце проживання за відповідною адресою, а потім переїхала проживати до Бахмутського району Донецької області та зареєструвалась з 15.05.2018 року за адресою, то положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на неї не поширюються, а отже – ПФУ має виплачувати пенсію позивачці на загальних підставах у порядку, встановленому Законом України № 1058-VI.

Суд визнав безпідставними посилання відповідача на норми постанов КМУ, що визначають порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі – пенсії) ВПО, оскільки ці нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, гарантоване Конституцією України.

Після набуття законної сили бенефіціарка почала отримувати пенсію.

21.04.20

Фото: УНІАН

До БФ «Право на захист» звернувся пан О. Згідно з документами – записами в трудовій книжці, випискою з наказу підприємства про проведення атестації на трудовому місці – він мав право на призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, у районному управлінні Пенсійного фонду (ПФУ), посилаючись на відсутність первинних документів, що підтверджують спуски в шахту, в призначенні пенсії на пільгових умовах чоловіку відмовили.

Юристи БФ «Право на захист» допомогли йому зі складанням адміністративного позову до суду, в якому просили визнати протиправною бездіяльність ПФУ та зобов’язати призначити пенсію на пільгових умовах. Наші колеги посилалися на те, що основним документом на підтвердження пільгового стажу є трудова книжка за умови її заповнення відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд задовольнив позовні вимоги частково: посилаючись на варіативність обрання способів захисту при зверненні до суду, він своїм рішенням зобов’язав ПФУ повторно розглянути документи, надані паном О. та вирішити питання щодо призначення йому пенсії з урахуванням висновків суду.

Після того, як рішення набуло законної сили, Пенсійний фонд призначив пенсію на пільгових умовах. Здавалося би, можна було би вважати, що справа вирішена успішно, а мета досягнута, однак пана О. попереду очікували нові випробування.

Через 5 місяців після виконання рішення суду та призначення пенсії на пільгових умовах ПФУ за результатами додаткової перевірки документів виніс нове рішення, яким скасував попереднє та відмовив у продовженні виплати пенсії. Пан О. за допомогою юристів знов змушений був звертатися до суду із адміністративним позовом про визнання такого рішення неправомірним та залишення за собою права на отримання пенсії на пільгових умовах.

І знову суд підтвердив право чоловіка на отримання пенсії на пільгових умовах, відповідно до наданих документів, а дії Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії визнав неправомірними. ПФУ зобов’язали поновити виплати раніше призначеної пенсії. Тож ми, разом із паном О. чекаємо на виконання рішення суду а цій справі.

Опис подібної ситуації може свідчити про те, що під час звернення до суду із заявою про призначення пенсії або здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткових документів, слід обов’язково брати до уваги таке:

1. Звернення має подаватися виключно за визначеною формою. Така форма передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 р (Далі – Порядок). У разі подання документів разом із заявою у довільній формі, такі документи будуть розглянуті в порядку ЗУ «Про звернення громадян», а всі висновки за результатами розгляду документів носитимуть рекомендаційний характер та не матимуть правових наслідків у вигляді призначення пенсії або зазначення підстав її непризначення.

2. За результатами розгляду заяви, поданої відповідно до Порядку, має бути прийняте обґрунтоване рішення із посиланням на норми чинного законодавства.

3. Незважаючи на всі переконання працівників Пенсійного фонду в тому, що вони нібито не мають підстав для прийняття, розгляду документів, слід вимагати саме додержання форми під час звернення та винесення рішення. У разі неправомірності відмови, саме таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку, а пенсія відновлена з моменту фактичного звернення за її призначенням.

4. У разі сумнівів, виникнення додаткових питань, слід звертатися на «гарячу лінію» Пенсійного фонду України або на Урядову «гарячу лінію».