Проблема відсутності громадянства може спіткати будь-кого. Це може статися в результаті пожежі, стихійного лиха або навіть шахрайства. А хтось може стати жертвою бюрократичної помилки, що сталась після падіння радянської влади.
Історія бенефіціарки БФ «Право на захист» пані Олени почалася багато років тому. Жінка народилась та все життя проживала на території України. Раніше вона мала радянський паспорт.
Протягом певного періоду в Олени не було офіційної «прописки». Коли жінка працювала на заводі в Харкові, вона не мала власного житла та не змогла одразу отримати кімнату в гуртожитку. Цей період припав саме на 1991 рік, а громадянами України вважаються особи, які офіційно проживали на території України 24 серпня та/або 13 листопада 1991 року, факт чого підтверджується, зокрема, наявністю прописки. Не зважаючи на те, що Олена була офіційно працевлаштована, вона багато років не могла довести свою належність до громадянства України.
Співробітники Державної міграційної служби України порадили жінці звернутися по допомогу до офісу БФ «Право на захист» у м. Харків. Було зроблено ряд адвокатських запитів та підготовлено заяву до суду. У ході розгляду справи адвокат благодійного фонду представляв інтереси пані Олени в суді та довів факт її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Завдяки високій компетентності та оперативності керівництва Харківського районного відділу ГУ ДМСУ в Харківській області в особі Дмитра Колесника та Лілії Міщенко, було проведено процедуру встановлення особи Олени, а також зібрано та підготовлено необхідні документи для оформлення паспорта.
«Нарешті я відчуваю себе повноцінною людиною — громадянином своєї держави, в якій живу від народження. Я щаслива!»,
— не приховуючи сліз радості говорить Олена, отримавши український паспорт, про який вона мріяла майже 30 років.
Тепер, Олена нарешті має можливість повноцінно реалізовувати всі свої права, що забезпечені Конституцією та Законами України: офіційно працювати, отримувати медичну та соціальну допомогу, купувати майно та нерухомість, користуватися землею, а також насолоджуватися повноправною належністю до громадянства своєї Батьківщини.
