Звіт про вплив глобальної пандемії на життя людей без громадянства

18.06.20

Institute on Statelessness and Inclusion підготували звіт про вплив глобальної пандемії на життя людей без громадянства. Стан нерівності та дискримінації, які відчували на собі апатриди і до спалаху COVID-19, в звіті порівнюється із хронічною хворобою. Тому захистити себе та забезпечити базові потреби в умовах карантину – це подвійне випробування для них.

Підтвердженням цього є, зокрема, дані по Україні, зібрані «Право на захист». Так, в Україні 46% осіб без громадянства не можуть звернутися до сімейного лікаря через брак ідентифікаційних документів. А 57% апатридів втратили роботу через карантин. Тому Уряд, місцева влада, міжнародні гуманітарні та неурядові організації мають об’єднати зусилля для ідентифікації осіб без громадянства та їх включенні в програми охорони здоров’я та надання допомоги.

Ознайомитися зі звітом можна за посиланням (англійською).

18.06.20

У вересні до Маріупольського офісу БФ «Право на захист» звернувся чоловік, Дмитро (ім’я змінене), у якого нещодавно помер батько. Померлий був пенсіонером та отримував страхові виплати, призупинені за життя.

Батько нашого бенефіціара усе життя працював на шахті, дістав кілька хронічних хвороб і у зв’язку з цим отримував допомогу – страхові виплати. Останні роки був прикутий до ліжка, тож не міг виїхати на підконтрольну уряду України територію для продовження отримання цих та пенсійних виплат. Відтак, подібно до багатьох інших громадян-внутрішньо переміщених осіб, втратив усі свої джерела доходу. Пощастило, що поруч був син, який піклувався про батька, допомагав по господарству, купував ліки, їжу тощо.

Одного дня батька не стало, тож Дмитро, як свідомий громадянин, почав оформлення спадщини. У померлого ж накопичилася певна сума заборгованості з пенсії. Вона й увійшла до складу спадщини.

Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, Дмитро звернувся до Пенсійного Фонду для отримання коштів. Їх йому виплатили, але не всі — на 5 000 грн менше, аніж вказано у свідоцтві на спадщину. Він зажадав роз’яснень від спеціалістів Пенсійоного Фонду, які відповіли: «у сумі на залишок 5 000 грн виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії».

Юристи БФ «Право на захист» звернулися до суду за місцем перебування відповідача із позовною заявою «про стягнення суми пенсії, що належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю». Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю. Тож ми очікуємо вступу в законну силу рішення суду в цій справі.

Паралельно розглядається справа «про стягнення успадкованої суми страхових виплат, що належала пенсіонерові й залишилася недотриманою у зв’язку з його смертю». Ми очікуємо, що суд стане на сторону позивача та підтвердить право на успадковані страхові виплати. Особливо, коли за такими справами вже висловився Верховний Суд. «Верховний Суд підтвердив право на спадкування страхових виплат, які мешканець тимчасово окупованої території не отримав за життя в справі № 642/6946/18».

Утім подробицями цієї історії ми обов’язково поділимося пізніше.

16.06.20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі – ВАС/КС) розглянув скаргу позивача і скасував ухвалу апеляційного адміністративного суду про повернення позивачеві скарги як не підписаної. Саму ж справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії розв’язання питання щодо відкриття апеляційного провадження, оскільки підписання документа відбувалося через електронний суд.

ВС/КАС зазначив, що ч.ч. 7,8 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (Далі – КАС України) встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії – вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. У такому випадку процесуальні документи мають подаватися учасниками справи через заповнення відповідних форм, які визначає Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги визначені ст. 296 КАС України , відповідно до частини першої якої апеляційна скарга подається у письмовій формі. Наказ Державної судової адміністрації України (ДСА) від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджує тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої місцеві та апеляційні суди зобов’язані дотримуватися вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції (Положення).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ – оригінал електронного документу з обов’язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (ЕЦП) – електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі електронного документа та ЕКПД (електронної копії паперового документа).

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, із попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов’язковим використанням власного ЕЦП.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їхнім скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.

ВС/КАС підкреслив – оскільки подати документ через систему «Електронний суд» без використання власного електронного підпису неможливо, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що апеляційна скарга позивачем не підписана.

ВС/КАС також нагадав, що відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Справа має №2340/4648/18 (від 06.08.19). Із нею можна ознайомитися, натиснувши на посилання.

05.06.20

Сьогодні, 5 червня, під час онлайн-конференції правозахисні організації звернулися до влади з рекомендаціями щодо запуску роботи пунктів пропуску з окупованими територіями після карантину. Правозахисники переконані, що під час розроблення загальнонаціонального плану виходу з карантину необхідно врахувати потенційні ризики для мешканців окупованих територій, які спричинені тривалим обмеженням свободи пересування, та знайти шляхи мінімізації цих ризиків.

Як відомо, 2 червня Головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак повідомив, що вже готують до відкриття перші контрольні пункти в’їзду/виїзду (КПВВ) на лінії розмежування в зоні проведення ООС, які почнуть працювати після 10 червня. Втім, за словами адвокаційної менеджерки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, поки відсутні будь-які роз’яснення щодо процедур та правил перетину КПВВ після відновлення їхньої роботи. “Окрім цього, залишається незрозумілим, коли планується відкриття КПВВ з територією окупованого Криму, адже кримчани також позбавлені можливості вільного перетину адмінкордону з середини березня. Особливо це питання є актуальним зараз, коли розпочинається вступна кампанія”, – зазначила Луньова.

Правозахисники переконані, що всі елементи плану виходу з карантину треба широко комунікувати жителям окупованих територій, зокрема й через канали громадських і міжнародних організацій.

Віолета Артемчук, координаторка Гарячої лінії ГО “Донбас СОС” каже, що з початку карантину до них надійшло 4845 звернень із запитаннями про режим роботи КПВВ, можливості перетину лінії зіткнення і гуманітарні підстави перетину КПВВ, які наразі не визначені законодавством. “Після того, як влада заявила про відкриття КПВВ, 80% звернень від людей стали стосуватися саме питань перетину. Люди називають різні приводи для перетину: від лікування важкої хвороби до відвідування візового центру. Кожна людина вважає власну причину поважною, і всі люди, які зверталися в ці дні до нас, мають намір їхати, як тільки КПВВ відкриються. Та чи витримають КПВВ таке навантаження – невідомо”, – розмірковує Артемчук.

На думку координаторки адвокації БФ “Право на захист” Анастасії Одінцової, одномоментне відкриття КПВВ може призвести до низки проблем, про вирішення яких необхідно думати вже зараз: “Загальний масштаб проблеми можуть продемонструвати цифри. Через єдиний пункт пропуску в Луганській області до початку карантину щодня проходило 10-16 тис. людей. Проте, ймовірно, після відкриття КПВВ ці показники можуть зрости, тому що за час тривалої ізоляції у людей накопичилося багато потреб і невирішених справ, які можна задовольнити, лише перетнувши КПВВ. І при цьому, якщо будуть запроваджені додаткові медичні перевірки, пропускна спроможність КПВВ знизиться”. Одінцова також додає, що наслідками цього будуть підвищення навантаження на КПВВ, органи влади в населених пунктах, наближених до КПВВ, транспортну систему, і, очевидно, це вплине на епідеміологічну ситуацію. Саме тому необхідно на першому етапі зняття карантинних обмежень забезпечити реальну можливість перетину КПВВ з гуманітарних підстав, додавши до них навчання чи вступ до закладів освіти на підконтрольній території.

Валерія Вершиніна, менеджерка програм БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, зазначає, що задля зменшення ризиків інфікування під час перетину КПВВ потрібно обладнати їх системами скринінгу та дезінфекції, індивідуальними засобами захисту, експрес-тестами, забезпечити медичну допомогу на КПВВ, належні умови перевезення людей від КПВВ до лінії розмежування та у зворотному напрямку і впровадити проходження обмеженої кількості людей через КПВВ. “Варто посилено інформувати людей, які їдуть оформлювати соціальні виплати, про те, що їм не блокуватимуть виплати протягом 30 днів після припинення карантину, і тому вони можуть не поспішати. Доцільно, щоб Кабінет Міністрів продовжив тривалість цієї відстрочки щонайменше до 90 днів, аби зменшити навантаження на людей, які перетинають КПВВ, та державних службовців”, – зауважила Вершиніна.

Інна Голованчук, заступниця міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, прокоментувала, що влада має план виходу з карантину, але він потребує узгодження керівників відомств. До того ж при розробці цього плану враховувались рекомендації як від громадських, так і міжнародних організацій. “Ми знаємо про занепокоєння людей щодо соціальних виплат, але хочемо заспокоїти – “Ощадбанк” продовжив термін дії карток та проходження ідентифікації до 1 вересня. Крім того, для безпеки людей ми розглядаємо можливість надання послуг безпосередньо на території КПВВ. А ще ми обов’язково додамо до гуманітарних підстав перетину задля вступу абітурієнтів на підконтрольній території”, – додала Голованчук.

Текст рекомендацій доступний українською та англійською мовами.

Відео з онлайн-конференції можна переглянути тут.

Документ підготували Центр прав людини ZMINA, Офіс з розробки гуманітарної політики, “Донбас SOS”, “Крим SOS”, БФ “Право на захист”, “Восток SOS” та Кримська правозахисна група.

05.06.20

Кожний громадянин України з числа внутрішньо переміщених осіб рано чи пізно стикається з питанням оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, а саме коли постає питання:

оформлення паспорта громадянина України по досягненню 14-річного віку;
відновлення втраченого паспорта громадянина України;
вклеювання фотографій до паспорта громадянина України по досягненню 25- та 45-ти річного віку (протягом місяця після досягнення відповідного віку);
заміну паспорта громадянина України у зв’язку зі зміною прізвища та з інших причин;
оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Законодавче врегулювання питання паспортизації та надання інших послуг кримчанам, які були змушені залишити окупований півострів, були вирішені ЗУ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Порядком оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженим Постановою КМУ № 289 від 04.06.2014р.

Тобто, кримчани можуть отримати перелічені паспортні послуги у найближчому підрозділі ДМС України за місцем прибуття.

Інакше стояло та стоїть питання щодо надання таких самих послуг громадянам України з числа внутрішньо переміщених осіб з території тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Так, особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях та які мали діючи довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, мали можливість подавати відповідну заяву та необхідні документи до територіального підрозділу ДМС за місцем фактичного проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

А в разі, якщо особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях не мали довідок про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, то таким особам завжди рекомендували звертатися із заявами до територіальних підрозділів ДМС, розташованих в тих областях, в яких такі особи були зареєстровані («прописані»).

Такий нерівний підхід в питаннях надання міграційних послуг до різних категорій внутрішньо переміщених осіб (за принципом зареєстрованого місця проживання) тривав дуже довгий час. Це викликало багато незручностей, надмірної витрати часу та коштів, бо таким внутрішньо переміщеним особам, які оселилися, наприклад у містах Львові, Києві, Дніпрі, та не становилися на облік внутрішньо переміщених осіб, доводилося виїжджати по декілька разів до відповідних міст Донецької та Луганської областей. Врешті решт такі обставини тягли за собою обґрунтовані обурення громадян.

Але, нарешті ЗУ «Про внесення зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо особливостей оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України» (371-IX) такі незручності нівелював.

Так, до ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були внесені доповнення, а саме, закон був доповнений статтею «9-3», яка передбачає можливість оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянам, які переселилися із зони проведення антитерористичної операції в територіальних органах ДМС за фактичним місцем проживання, перебування особи.

Зміни набули чинності з 27 грудня 2019 року.

Відповідно фактичне місце проживання або перебування особи можуть бути підтверджені:

довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
актом обстеження умов проживання або довідкою відповідного органу місцевого самоврядування про підтвердження фактичного місця проживання особи без реєстрації;
документом, що засвідчує право власності на відповідне житло;
рішенням суду, що набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;
документом, що засвідчує право користування житлом (договір найму/піднайму/оренди тощо), укладений між фізичними особами (за умови його реєстрації або нотаріального посвідчення) чи між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку.

Таким чином, особи, місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України у Донецькій та Луганській областях та які не мають довідок про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, при наявності в них якого-небудь документа з перелічених вище, вже можуть сміло звертатися до територіальних підрозділів ДМС саме за місцем свого фактичного проживання.

Матеріал підготував В’ячеслав Стасюк, консультант із судового провадження БФ “Право на захист”

03.06.20

Як зменшити вразливість до ризику надзвичайних ситуацій на сході України? Про це знають у 3Р Консорціумі, який було створено у 2019 році якраз із цією метою. До складу групи увійшли українські, міжнародні та національні НУО, зокрема і БФ “Право на захист”.

Презентуємо друге видання інформаційного бюлетеня щодо перших результатів роботи Консорціуму з початку 2020 року. Переглянути можна українською та англійською мовами.

01.06.20

Починаючи з 22 березня 2020 року, в Україні запроваджено карантинні обмежувальні заходи, спрямовані на протидію поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Ці обмеження, зокрема, передбачали часткове припинення пропуску осіб через КПВВ на лінії розмежування й адміністративному кордоні з тимчасово окупованими територіями. Перші обмеження щодо перетину почали діяти з 7 березня для КПВВ на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Утім, уже 16 березня, відповідно до наказу командувача Об’єднаних сил, було запроваджено обмеження щодо перетину лінії розмежування на КПВВ з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, а з 22 березня перетин лінії розмежування було фактично припинено в обох напрямках, почав діяти наказ командувача ООС «Про повне припинення перетину на невизначений строк».

З 11 травня в Україні відбувається поетапне зняття карантинних заходів. Проте, відповідно до плану зняття обмежень, оприлюдненого у квітні прем’єр-міністром України, відсутня інформація про відкриття КПВВ. Така ситуація створює уявлення про тимчасово окуповані території України як території, що не лежать у полі зору й уваги уряду України.

Публікуємо позицію Коаліції щодо зняття карантинних обмежень на перетин КПВВ на межі тимчасово окупованих територій. Рекомендації напрацьовані експертами громадських організацій, які входять до неформальної Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав осіб, постраждалих від конфлікту.

Документ доступний українською та англійською мовами.