Ми часто розповідаємо про перемоги команди БФ «Право на захист» в судах різних ланок й інстанцій. Це – тисячі історій на рік, місяці кропіткої праці і можливість відстояти права бенефіціарів у межах чинного законодавчого поля. Та наші адвокати й юристи займаються ще і веденням стратегічних судових справ.
«Стратегічні справи – це судові справи, покликані не лише розв’язати проблему конкретної людини, але і полегшити долю інших осіб, які постраждали або можуть постраждати від схожих порушень прав. – Розповідає адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист» Олег Тарасенко. – Наприклад, це може бути позитивне рішення у зразковій адміністративній справі, що пришвидшить розгляд і створить прогнозованість під час розгляду подібних типових справ. Або отримання важливої правової позиції Верховного Суду, на яку зможуть посилатися позивачі у подібних справах;
Оскарження постанов Кабінету Міністрів України або указу Президента. Отримання позитивних рішень у судах апеляційної інстанції у справах значної складності, у яких до цього не було успішних прецедентів, наприклад, отримання компенсації за загиблого родича, теж є значним досягненням і створює далекосяжні наслідки у судовій практиці взагалі».
Окремо можна виділити справи, передані на розгляд до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), – у 2019 році у нас було 8 таких справ, – оскільки рішення ЄСПЛ, які є джерелом права в Україні, можуть кардинально змінити як становище осіб, чиї права були порушені, так і судову практику навіть Верховного Суду.
У 2019 році наш стратегічний відділ разом із регіональними адвокатами супроводив 116 успішних стратегічних судових рішень щодо отримання компенсації моральної шкоди за загиблих родичів, призначення і відновлення виплати пенсій мешканцям тимчасово окупованих територій, оскарження незаконних штрафів під час перетину лінії розмежування, стягнення заборгованості із заробітної плати з державних підприємств, які опинились на тимчасово окупованій території тощо.
Сьогодні ми розповімо про жінку, яка вже майже рік позбавлена засобів до існування. А все через те, що Україна помилково внесла її до санкційного списку і заборонила розпоряджатися майном (до якого належать і пенсійні виплати, що знаходяться на банківському рахунку).
Санкції проти пересічних громадян, або Як держава помиляється і не визнає помилок
Санкції – це слово, добре знайоме українцям, але, водночас, малозрозуміле. Мабуть, кожен чув, що санкції застосовують Сполучені Штати Америки і Європейський Союз проти Російської Федерації. Набагато менше людей знають, що санкції проти певних юридичних і фізичних осіб також ввела й Україна. Однак майже ніхто не знає, що серед тих, щодо кого ввела санкції Україна, – не тільки одіозні олігархи й ексчиновники, що уникають українського правосуддя, але і… пересічні громадяни.
У квітні 2019 року пенсіонерка-переселенка Наталія Степанівна (ім’я змінено) з Луганщини не змогла отримати свою чергову пенсію у банкоматі «Ощадбанку». Звернувшись до працівників банку, вона несподівано дізналася, що за два тижні до цього щодо неї застосовано санкції! Колишня вчителька була дуже здивована і звернулася по допомогу до юристів БФ «Право на захист». Працівники сєвєродонецького офісу склали низку запитів до Служби безпеки України (СБУ), Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). Наші колеги виявили, що Наталію Степанівну внесено до уточненого списку осіб, щодо яких застосовано персональні санкції як причетних до організації і проведення незаконних «виборів» у так званій «ЛНР» у листопаді 2018 року.
Перелік осіб, щодо яких застосовуються санкції, визначається у рішенні РНБО за поданням певних державних органів, яке вводиться в дію указом Президента України (у цьому випадку – Указ №82/2019 від 19.03.2019 року).
Що ж таке санкції? Відповідно до Закону України «Про санкції», їхній перелік дуже великий, але у випадку Наталії Степанівни держава застосувала блокування активів – тимчасове обмеження права користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Враховуючи, що пенсійні виплати на банківському рахунку є майном, Наталія Степанівна втратила можливість ними розпоряджатися.
Що робити в такій ситуації? Закон «Про санкції» не містить.порядку адміністративного оскарження дій органів влади, а на листи з вимогами виключити Наталію Степанівну з санкційного списку, органи влади не реагували, хоча у відповідях підтверджували, що правоохоронні органи «не мають претензій» до пенсіонерки. Так само протягом усього 2019 року вона вільно перетинала лінію розмежування (хоча кожен перехід супроводжувався фотографуванням її паспорта працівниками Державної прикордонної служби України). Її ніхто не допитував. Отже, з одного боку, Наталію Степанівну фактично оголосили «ворогом держави», а з іншого – вона зовсім не цікавила СБУ.
До осені 2019 року рахунок пенсіонерки не був розблокований, тож було прийнято рішення звернутися до суду.
Відділ стратегічного судочинства БФ «Право на захист» прийняв рішення оскаржувати саме Указ Президента, адже рішення РНБО не має правових наслідків без введення його в дію Президентом України. Згідно з чинним процесуальним законодавством, укази Президента України оскаржуються виключно у Верховному Суді, куди юристи і направили відповідний позов у жовтні 2019 року. Варто зазначити, що на момент подання позову не було жодного позитивного прецеденту у подібних справах.
Наприкінці 2019 року секретар РНБО Олексій Данилів повідомив, що були виявлені особи, щодо яких санкції були введені помилково. Він зазначив, що навіть зателефонував одній з таких осіб із вибаченнями. 7 грудня 2019 року Указом Президента України №924/2019 деякі особи були виключені з санкційного списку, але, на жаль, не Наталія Степанівна.
Судове засідання, яке мало відбутися на початку лютого, було відкладено: представники Президента України та СБУ (третя особа у справі) не були допущені в судовий процес, оскільки не змогли підтвердити свої повноваження, як того вимагає Кодекс адміністративного судочинства України.
Під час наступного судового засідання представники влади також не надали підтвердження своїх повноважень, однак Олег Тарасенко, який захищає права пенсіонерки, наполіг на початку розгляду справи по суті. Суд заслухав сторону позивача і дослідив докази у справі, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до другої половини квітня. На той час Наталія Степанівна вже рік буде без засобів до існування.
Виявляється, держава далеко не завжди визнає свої помилки. І якщо порушення прав людини стається миттєво, на їхнє відновлення треба витратити багато часу і зусиль.
БФ «Право на захист» сподівається, що відновлення прав пенсіонерки відбудеться якомога швидше, а відповідні державні органи будуть ретельніше перевіряти інформацію, перш ніж позбавляти своїх громадян засобів до існування.
Олег Тарасенко,
Адвокат, старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»