Зробити пожертву
Укр / Eng
19.07.18

18 липня 2018 року у смт Миронівському (Бахмутського району) Євгенія Савченко, юрист, та Ельвіра Ставінова й Кудринський Віталій, монітори  БФ “Право на захист”, провели  групову юридичну консультацію. Зустріч присвятили розгляду порядку надання статусу дитини яка постраждала внаслідок воєнних дій.

У консультації взяли участь кілька десятків місцевих мешканців та ВПО, які виховують неповнолітніх дітей та цікавляться механізмом отримання такого статусу. Кожен із них міг поставити власне запитання й отримати кваліфіковану відповідь.

19.07.18

На КПВВ «Мар’їнка» спостерігається черга з людей, що перетинають лінію розмежування. Про це повідомляють монітори Маріупольського офісу БФ «Право на захист» Марина Кравчина й Ігор Шкляров.

Станом на 14:00 спостерігалася черга до 200 осіб у бік НКУУТ. Для перевірки документів працюють 5 вікон. У бік КУУТ черг немає, люди проходять через КПВВ у звичайному режимі. Черга серед тих, хто перетинає лінію розмежування на автомобілі, також відсутня.

Автобуси не встигають підвозити людей від КПВВ до «нульового» блок-посту, тож піднявся попит на послуги приватних перевізників.

БФ «Право на захист» закликає громадян під час планування поїздок врахувати ситуацію, що склалася на КПВВ «Мар’їнка».

19.07.18

Сьогодні, 19 липня, близько 16:30 на КПВВ «Станиця Луганська» помер чоловік 1939 року народження, який  прямував до контрольованої Урядом України території. Про це повідомляють монітори Сєвєродонецього офісу БФ «Право на захист» Оксана Пономарева i Михайло Алфімов.

Під час перевірки документів на КПВВ чоловіку стало зле.

Смерть настала миттєво. Причина смерті не відома.

БФ «Право на захист» висловлює співчуття рідним та близьким померлого.

18.07.18

4 липня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, яка відхиляє апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України (КМУ) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2018 р. у справі 826/12123/16.

Отже, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскаржувані пункти Постанов КМУ №№365 і 637 не відповідають правовим актам вищої юридичної сили – ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» і ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, у рішенні вказано, що:

  1. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що короткотривала відсутність за вказаною адресою проживання (візит до лікаря, магазину, відвідування родичів, друзів, прогулянка) може стати причиною для фіксації недостовірно поданої інформації про місце проживання особи в заяві про відновлення (призначення) соціальних виплат.
  2. Оскаржуваними положеннями введено в дію нову підставу (крім визначених ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV) для припинення виплати пенсії ВПО або відмови їхнього поновлення.
  3. Суд першої інстанції вірно вказав, що встановлення додаткових вимог для ВПО, зокрема, з числа пенсіонерів при отриманні соціальних (у тому числі, пенсійних) виплат вказує наявність нерівного поводження в порівнянні з іншими пенсіонерами, що призводить до обмеження їхніх можливості у реалізації свого права на соціальний захист, гарантованого державою.

Тож положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затверджені постановою КМУ від 8 червня 2016 року №365, обмежують позивача та інших осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений ст. 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені ст. 33 Конституції України.

Хоча суд першої інстанції не визнає, що оскаржувані норми є дискримінаційними, апеляційний суд вказав на факт дискримінації у своєму рішенні, що є дуже важливим, у тому числі для наших справ у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Крім того, суд вказує, що оскаржувані норми порушують права на свободу пересування.

Отже, з 5 липня 2018 року перевірки ВПО не можуть проводитися, оскільки відсутні підстави для їхнього проведення, навіть підзаконні.

Зверніть увагу, що фізичну ідентифікацію через «Ощадбанк», передбачену Постановою КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 р. №637, не скасовано. В цій частині суд першої інстанції відмовив (Разом із тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили абз. 6, 7 Постанови №637, яким визначена необхідність здійснення фізичної ідентифікації клієнта установами публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» для отримання пенсії, оскільки вказані положення не суперечать положенням чинного законодавства, є необхідним інструментом, що повинен забезпечувати безпеку та запобігання вчинення злочинів.)

Визнані нечинними (з моменту набрання рішенням законної сили):

– Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений Постановою КМУ №365;

– п.п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ №365;

– абз. 10 п. 1 Постанови КМУ №637.

ЩО САМЕ ВИЗНАНО НЕЧИННИМ:

Відповідно до п.п. 7 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ із питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів із дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п.п. 8 Порядку №365, за результатами проведення перевірки структурний підрозділ із питань соціального захисту населення складає акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Його підписують всі повнолітні ВПО та у визначених законодавством випадках – їхні законні представники, а також представники структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 9 Порядку №365, під час обстеження матеріально-побутових умов сім’ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує ВПО про їхній обов’язок у десятиденний термін письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов’язку.

Відповідно до п.п. 13 Порядку №365, комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Відповідно до абз. 10 п. 1 Постанови №637, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їхнього утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об’єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їхнього фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою КМУ №365  (Офіційний вісник України, 2016 р., N 47, ст. 1702).

А ТАКОЖ ВЕСЬ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕВІРОК (Постанова №365).

NB! У провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вже перебуває ця ж справа за касаційною скаргою позивача.

Олег Тарасенко, старший стратегічний юрист БФ “Право на захист”

18.07.18

Монітори Слов’янського офісу  БФ «Право на захист» Дмитро Саєнко та Наталія Шевченко повідомляють, що сьогодні на КПВВ «Майорське» утворилася черга з людей, які перетинають лінію розмежування.

Станом на 11:00 спостерігалася черга з приблизно 300 осіб із боку НКУУТ. Із боку КУУТ черг немає, люди проходять через КПВВ у звичайному режимі.

ОНОВЛЕНО. Станом на 12:25 з боку НКУУТ черга становить 40 осіб. З боку КУУТ – 90. З’явилися автомобільні черги (приблизно по 20 машин із обох боків).

БФ «Право на захист» закликає всіх, хто планує перетинати лінію розмежування через КПВВ «Майорське», врахувати ситуацію, що склалася.

17.07.18

У червні 2017 року БФ «Право на захист» за фінансування Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) розпочав упровадження проекту «Правова допомога особам без громадянства». Результати першого року роботи юристів та адвокатів проекту вражають: за цей час документи одержали 46 осіб. Із них 29 оформили паспорт громадянина України та інших держав. А 17 дітей у віці від 1 до 17 років вперше отримали свідоцтво про народження.

Матеріал, який ми презентуємо, містить 8 різних історій. Усі вони — про людей, що прагнули жити гідно і бути визнаними державою громадянами. Пропонуємо прочитати про шлях, який ми здолали разом.

16.07.18

Представники Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Тетяна Тоцька, дата менеджер, та Сергій Шкрамада, адвокат, узяли участь у зустрічі з представниками громадянського суспільства Донецької області. Захід огранізувала міжнародна неурядова організація CIVIC для обговорення викликів і потреб у допомозі постраждалим внаслідок конфлікту особам.

Серед питань, які обговорили учасники, матеріально-майнова шкода, втрата доступу до забезпечення базових потреб, тощо. «Проблеми постраждалих від конфлікту людей можна вирішити лише спільними зусиллями. Тому проведення подібних заходів є вкрай важливим», – розповіла Тетяна Тоцька.

13.07.18
Міністерство соціальної політики перерозподілило понад 120 млн грн, призначених для адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, на виплати за іншими програмами.
Це випливає з відповіді міністерства на запит Центру інформації про права людини.“За КПКВК 2501480 “Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” зменшено видатки на суму 124 198,345 тис. гривень”, – йдеться у відповіді.
Сума, на яку була зменшена програма із адресних виплат переселенцям, перерозподілена на програми:

  • із гарантування безпеки та покращення умов перебування відпочиваючих у санаторіях, сфери управління Мінсоцполітики;
  • з виплат грошової компенсації за житло деяким категоріям осіб, у тому числі внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей;
  • зі створення та забезпечення функціонування центрів надання адміністративних послуг, у тому числі послуг соціального характеру, у форматі “Прозорий офіс” в різних регіонах України;
  • із  здійснення реабілітаційних заходів дітям з інвалідністю.

У міністерстві пояснюють, що економія бюджетних коштів стала можливою завдяки зменшенню загальної кількості облікованих внутрішньо переміщених осіб (на 27.05.2017 – 1 584,5 тис. осіб, на 24.05.2018 – 1 508,4 тис. осіб) та заходами, які вживаються Мінсоцполітики для вдосконалення контролю за здійсненням соціальних виплат переселенцям, зокрема посиленню адресності виплати грошової допомоги.

Водночас уже станом на 9 липня 2018 року, за оприлюдненими на сайті того ж Мінсоцу даними, кількість переселенців становила 1  млн 515 тис. 128 осіб. Тобто більше, ніж зазначена у відповіді міністерства кількість.

Крім того, як уточнили Центру інформації про права людини у Департаменті реалізації державних соціальних програм, економія зумовлена зміною обліку внутрішньо переміщених осіб. А посилення адресності означає, що виплати здійснюються лише тим переселенцям, дійсність перебування яких за місцем проживання підтверджує перевірка.

Перевірки здійснюються за дискримінаційною постановою

Нагадаємо, у червні 2018 самі переселенці і представники правозахисних організацій заявляли про масову невиплату пенсій за квітень та травень. За словами правозахисників, ці невиплати мали штучний характер. Адже виплати призупиняли нібито через відсутність отримувачів за місцем реєстрації під час перевірок для верифікації статусу переселенця. При цьому багато хто з тих, кому призупинили пенсії, стверджував, що нікуди не виїжджав і був удома.

Перевірки здійснювалися згідно з постановою Кабміну №365 під назвою “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, яку правозахисники неодноразово називали дискримінаційною постанову уряду та вимагали її скасування.

Згідно з постановою, представники органів соціального захисту або інших органів влади чи установ відвідували помешкання переселенців, аби через акт засвідчити факт наявності людини за зареєстрованим місцем перебування. У разі відсутності переселенця за місцем свого зареєстрованого перебування, він позбавлявся права на отримання пенсії (для пенсіонерів) і матеріальної допомоги ВПО.

Правозахисники заявляли, що дії Кабміну унеможливили пересування переселенців Україною, прикріпили їх до місця свого перебування і зробили неможливим перебування за кордоном.

Київський апеляційний адмінсуд 4 липня підтримав позицію Окружного адмінсуду, який скасував нормативні акти Кабміну стосовно перевірок переселенців задля отримання пенсій та соціальних виплат. Рішення апеляційного суду набрало законної сили 5 липня.

Так перерозподіляти кошти не можна – правозахисники

Про те, що не можна було таким чином перерозподіляти адресну допомогу переселенцям, говорить експертка Центру інформації про права людини, юристка Альона Луньова.

“Як виявилося, ці 124 мільйони гривень були зекономлені через скорочення чисельності зареєстрованих ВПО, а також у результаті проведення перевірок місця проживання переселенців та припинення виплат внаслідок цих перевірок. Але, по-перше, самі перевірки порушують права внутрішньо переміщених осіб – до жодної іншої категорії громадян подібні процедури не застосовуються. По-друге, перерозподіл коштів, по суті, означає, що їх начебто виділено більше, ніж потрібно. Це може призвести до того, що при плануванні бюджету для виплат адресної допомоги на наступний рік, загальна сума запланованих витрат буде скорочена”, – говорить Луньова.

Представниця благодійного фонду “Право на захист” Анастасія Одінцова також вважає, що перерозподіляти гроші так, як це зробив Мінсоц, було не можна, адже житлові потреби переселенців абсолютно не вирішені.

У коментарі Центру інформації про права людини вона пояснила, що зменшення кількості переселенців, які отримують адресну допомогу на покриття витрат на проживання, відбулось саме через надмірні перевірки і невеличку суму компенсації.

“Допомога у 442 грн для працюючих переселенців не вирішує їхніх житлових проблем, і навіть не покриває оплату комунальних послуг, а перевірки, потрібні для її отримання, є болісними і виснажливими. На цю допомогу потрібно подаватись кожні півроку. До працюючого переселенця приходять із перевіркою у робочий час. Людям доводиться на цей час відпрошуватись з роботи, а ми ж знаємо як важко переселенцям отримати роботу, а якщо ще випрошуватись дуже часто… Тобто ця схема ставить переселенця у тупик і вони відмовляються від неї”, – говорить Одінцова.

Таким чином, виходить, що адресну допомогу отримує значна менша кількість ніж зареєстровані Мінсоцем 1,5 мільйона. Але ж переселенці нікуди не діваються і їхні житлові питання не вирішуються.

“Ми раніше просили збільшити цю допомогу до реально суми, щоб вона була дійсно як компенсація за проживання, але в міністерстві сказали, що вони не можуть самостійно збільшити вартість бюджетної програми. А тепер взяли і перерозподілили на речі, непов’язані з житловими потребами переселенців, наприклад на систему “Прозорий офіс”, – зауважує правозахисниця.

На її думку, ці гроші потрібно було перерозподілити так аби збільшити адресну допомогу для певних  категорій переселенців – людей з інвалідністю, пенсіонерів. Адже 1000 грн адресної допомоги теж не вирішує проблем пенсіонерів, тим більше що наразі багатьом з них призупинили виплату пенсій і вони на ці 1000 грн не можуть вижити.

13.07.18

В презентації та статті Особливості інтеграції та соціальної адаптації ВПО у регіоні, який межує із зоною конфлікту” представлені результати другого польового дослідження, що проводилось БФ «Право на захист» у партнерстві з Харківськім інститутом соціальних досліджень, у Харкові та Харківській області у листопаді-грудні 2017р. в рамках дослідницького проекту «Безпека людини та конфлікт в Україні: локальні підходи і загальнонаціональні масштаби», що фінансується Нідерландською Організацією з наукових досліджень (NWO-WOTRO).

За результатами дослідження, було виокремлено основні проблеми, які перешкоджають інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеву громаду. Це – відсутність як на державному, так і на місцевому рівні, профінансованих програм інтеграції ВПО, які б передбачали вирішення житлових питань та працевлаштування, брак інформації у ВПО про ті програми та можливості, що вже надаються через органи державної влади та місцевого самоврядування, та брак повноцінної комунікації з органами державної влади та їх представниками.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

[/vc_column_text]

[/vc_column_text]