Зробити пожертву
Укр / Eng
07.04.17

6 квітня доповідач Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Егідіус Варейкіс зустрівся із правозахисниками.

Доповідач приїхав до України на декілька днів, у нього заплановані зустрічі із представниками правозахисних організацій, а також із представниками Міністерства юстиції України, Міністерством соціальної політики України та Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Це вже другий візит пан Варейкіса до України, перший був минулого літа.

Доповідач ПАРЄ продовжує підготовку доповіді про гуманітарну ситуацію в Україні в рамках роботи міграційного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи.

Під час зустрічі пан Варейкіс цікавився зокрема станом дотримання прав внутрішньо переміщених осіб: які пробіли існують у законодавстві України і у виконанні нормативно-правових актів, які існують фінансові потреби у ВПО та який загальний соціально-психологічний стан ВПО. Окремо були розглянуті питання захисту прав осіб та родичів осіб, які пропали без вісти, осіб, які постраждали внаслідок насильства та осіб, які проживають на непідконтрольних територіях.

Учасники зустрічі та інші зацікавлені неурядові організації поділились з паном Варейкісом своїми звітами, зокрема, Ксенія Карагяур, правовий аналітик, БФ «Право на захист», передала пану Доповідачу ПАРЄ матеріали про порушення прав ВПО, пов’язані з виконанням Постанови КМУ №365.

05.04.17

І знову історія про те, як чиновники УСЗН припинили виплату адресної допомоги переселенці та її двом малолітнім дітям та намагалися витребувати вже отриману допомогу через наявність житла у власності чоловіка ВПО. На щастя, і цього разу завдяки юристам Слов’янського офісу БФ «Право на захист» судова справа завершилася на користь переселенки.

Юлії* та двом її малолітнім дітям з 30 вересня 2016 року УСЗН Костянтинівської міської ради припинило виплату щомісячної адресної допомоги через те, що у власності її чоловіка є частина квартири у м. Костянтинівка – на території, підконтрольній Уряду України. За словами чиновників, згідно з законодавством, наявність власного житла, розташованого у регіонах, інших, ніж тимчасово окупанована територія,  позбавляє переселенця права на отримання грошової допомоги від держави.

Крім того, УСЗН вимагало від жінки повернути всю суму адресної допомоги, виплаченої за попередній період, а це майже 40 тис.грн!

Під час розгляду справи захисник відповідача адвокат Слов’янського офісу БФ «Право на захист» Герман Петров вказав, що Костянтинівка входить до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, тому наявність у власності житла у м. Костянтинівка не може бути підставою для відмови у призначенні або припиненні виплати адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Отже, взявши за основу доводи адвоката, суд визнав протиправними та скасував рішення УСЗН Костянтинівської міської ради про припинення виплати адресної допомоги ВПО та про розрахунок в якості переплати вже отриманої щомісячної адресної допомоги. Також суд зобов’язав УСЗН призначити і виплатити щомісячну адресну допомогу Юлії та її дітям як внутрішньо переміщеним особам з 30 вересня 2016 року.

 

*Ім’я змінено

04.04.17

Понад 2 роки тому Наталя*, залишивши своє рідне місто Донецьк, перемістилася до Мелітополя де наприкінці 2015 року народила хлопчика. Дитину було визнано ВПО та призначена адресна допомога. Молодій мамі також була призначена адресна допомога у розмірі 442 грн, як особі, що доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Проте, у серпні 2016 року після перевірки діяльності УПСЗН Фінансовою інспекцією по Запорізькій області та складання акту, УПСЗН відмовило Наталі у виплаті адресної допомоги через те, що жінка не була офіційно працевлаштована.

Юристи Запорізького офісу БФ «Право на захист» склали  адміністративний позов до управління соціального захисту, який Мелітопольським міськрайонним судом було задоволено, але УПСЗН звернувся зі скаргою до апеляційного суду.

16 березня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 320/6246/16-а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,  яким було задоволено адміністративний позов ВПО  про визнання протиправними дії  УПСЗН  щодо припинення виплати адресної допомоги та зобов’язання  УПСЗН відновити адресну допомогу з моменту припинення, залишено без змін.

«У мотивувальній частини рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з аналізу викладеного вбачається, що у разі якщо особа протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги не працевлаштується, розмір  грошової допомоги зменшується та в подальшому припиняється з позбавленням можливості призначення такої допомоги на наступний строк. Однак з вказаної норми є винятки, зокрема, щодо громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку, – підкреслив адвокат Запорізького офісу БФ «Право на захист» Вадим Стремоухов. – Отже, наша правова допомога посприяла отриманню  ВПО заборгованості  по адресній допомозі з серпня 2016 року та виплатам до досягнення дитиною трьох років».

04.04.17

27 березня народні депутати України  зареєстрували законопроект №6240 «Про забезпечення доступу до виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян». Законодавчі зміни були розроблені та запропоновані народним депутатам експертами громадських організацій, які займаються питаннями реформування виборчого законодавства, а також тими, що опікуються правами ВПО.

Близько 4% українських виборців, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), не мають можливості повною мірою реалізувати свої політичні права, у тому числі  голосувати на місцевих виборах і в одномандатних округах на парламентських виборах. Значна частина ВПО залишила свої оселі два-три роки тому та постійно проживає у нових громадах. Відповідно, ця категорія виборців повинна мати можливість обирати депутатів місцевих рад та відповідних голів за місцем свого фактичного проживання.

Враховуючи необхідність усунення перешкод для голосування ВПО за місцем фактичного проживання, експерти провідних громадських організацій запропонували народним депутатам внести зміни до Законів України «Про Державний реєстр виборців», «Про місцеві вибори», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які мають на меті удосконалення процедури визначення виборчої адреси виборця.

У запропонованих рекомендаціях передбачається, що виборець отримає можливість звернутися із мотивованою заявою до органу ведення Державного реєстру виборців щодо визначення його нової виборчої адреси, незалежно від зареєстрованого місця проживання. В разі прийняття змін до вищезазначених законів виборчі права ВПО будуть належним чином захищені. Ця можливість буде стосуватися також інших мобільних всередині країни громадян, що сприятиме зниженню рівня конфліктності в суспільстві та підвищенню рівня участі громадян в голосуванні на виборах всіх рівнів.

У представленому законопроекті передбачена низка обмежень, спрямованих на попередження можливих зловживань. Звернення про зміну виборчої адреси може бути подане до органу ведення Реєстру у будь-який час, але не пізніше ніж на п’ятий день з дня початку виборчого процесу.  Це зменшить навантаження на орган ведення Реєстру в умовах виборчого процесу, дозволить зберегти стабільність виборчих округів та належно підготувати списки виборців. У той же час виборець, який вже змінював виборчу адресу відповідно до процедур, передбачених цим законопроектом, зможе подати нове звернення не раніше ніж через 180 днів після дати останніх змін його даних у реєстрі.

Даний законопроект був розроблений експертами ВГО «Громадянська мережа ОПОРА», ГО «Громадський холдинг «Група Впливу», Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), народними депутатами України, із залученням представників громадських організацій «Донбасс SOS», Центр інформації про права людини, «Крим SOS», благодійних організацій «Благодійний Фонд «Право на Захист» та «Благодійний фонд «Восток SOS». До обговорення проекту Закону долучалися члени міжвідомчої Робочої групи з удосконалення законодавства у сфері прав людини ВПО при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (включаючи представників Агентства ООН у справах біженців та Ради Європи).

Під законопроектом поставили свій підпис 24 народні депутати (Григорій Немиря, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Рефат Чубаров, Мустафа Джемілєв, Остап Єднак, Ганна Гопко та інші). Парламентарі-співавтори законопроекту є представниками всіх фракцій, а також позафракційними депутатами: фракції «Блок Петра Порошенка» – 11, «Народний Фронт» – 2, ВО «Батьківщина» – 3, «Опозиційний Блок» – 2, Радикальна партія Олега Ляшка – 1, «Самопоміч» – 1, а також 4 народні депутати, які не входять до складу жодної фракції чи групи. Така широка підтримка законопроекту підвищує шанси на його прийняття в сесійній залі парламенту. Слід зазначити, що регіональне представництво народних депутатів-підписантів даного законопроекту також є достатньо широким, зокрема Київ, Донецька область, Львівська область, Закарпатська область, Чернігівська область, Вінницька область, Рівненська область, Черкаська область та АР Крим.

Нагадаємо, що 4% українських виборців, які змушені були покинути власні домівки через зовнішню військову агресію, третій рік не можуть скористатися одним із базових конституційних прав громадянина через неврегульованість національного законодавства. Станом на 20 березня 2017 року, за інформацією Міністерства соціальної політики, в Україні зареєстровано 1 607 664 вимушених переселенців.

З текстом законопроекту можна вже ознайомитись на сайті Верховної Ради, або на сайті ГО «Громадський холдинг «Група Впливу».

Контактна особа: Катерина Жемчужникова,  066 270 17 13, [email protected]

04.04.17

За 2,5 місяці від початку 2017 року (січень – середина березня) щонайменше семеро людей померли під час очікування на контрольно-пропускних пунктах на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях. Про це йдеться у звіті Управління з координації гуманітарних питань ООН в Україні.

Черги на КПВВ, що перевищують їх пропускну здатність в рази, спричинені поширенням такого явища, як “пенсійний туризм”. Щомісяця в пунктах перетину на лінії зіткнення фіксують 600-700 тисяч індивідуальних перетинів. За даними прикордонників, до 80% людей у чергах складають люди пенсійного віку.

Це – так звані “туристи”.

Отримавши статус переселенця на підконтрольних територіях, “пенсійні туристи” щомісяця перетинають лінію зіткнення, щоб зняти готівку з пенсійної картки “Ощадбанку” або пройти чергову перевірку.

Пенсіонери-переселенці повинні кожні три місяця проходити ідентифікацію в “Ощадбанку”

Із січня 2017 року Кабмін зобов’язав пенсіонерів зі статусом внутрішньо переміщеної особи кожні три місяця проходити ідентифікацію в філіалах “Ощадбанку”.

Крім того, з червня 2016-го кожного переселенця, який претендує на будь-яку соціальну виплату чи пенсію, що півроку перевіряють соціальні працівники за адресою їхньої реєстрації.

“Про ці перевірки без сліз не розкажеш. Для тітки й дядька ми винаймаємо машину з Донецька до Курахового. Там вдалося їх зареєструвати як переселенців у квартирі знайомих волонтерів.

Тітка не може на ногах і години витримати. В неї хвороба Паркінсона, трусяться руки і ноги. А дядько онкохворий, він хоч і прооперований, але ліки треба приймати постійно. Тому їм ці гроші банально треба на медикаменти”, – розповіла “УП” про своїх близьких донеччанка, яка приїхала на підконтрольну територію зняти гроші з їх пенсійних карток.

Нарікання лунають навіть серед тих, хто в травні 2014-го ходив на так званий сепаратистський “референдум”, повіривши, що тепер пенсія в них буде “як в Росії” – вісім тисяч рублів. Натомість в результаті отримали ще менше, ніж мали.

Вижити на меншу пенсійну допомогу від бойовиків, яка приблизно на третину менша від розміру пенсії в Україні, – складно, адже ціни в ОРДЛО вищі ніж на підконтрольних територіях.

Попри низку урядових постанов, які покликані боротися із фіктивними “переселенцями”-отримувачами соціальних виплат і пенсій, кількість “туристів-пенсіонерів” і далі вимірюється сотнями тисяч.

Вони у різні способи обходять обмеження уряду і таки отримують своє, ціною власного здоров’я і навіть життя. Адже багатогодинні черги на КПВВ у мороз чи спеку – випробування не для слабких.

“Українська правда” з’ясовувала, чому постанови Кабміну не дають очікуваного результату, і чи є взагалі вирішення проблеми “пенсійного туризму”.

Історія проблеми

У листопаді 2014-го уряд призупинив фінансування бюджетних установ та соціальних виплат на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської області до “повернення згаданої території під контроль органів державної влади”.

Сьогодні платити кошти на території, підконтрольній терористам, означає, що гроші до людей не дійдуть: їх вкрадуть російські бандити. Це буде пряма підтримка російського тероризму”, – прокоментував рішення уряду тодішній прем’єр Арсеній Яценюк.

Правозахисники одразу назвали ту постанову уряду незаконною, апелюючи до невизначеного статусу непідконтрольних територій Донецької та Луганської області. Зокрема, на відміну від Криму, правовий режим якого регламентується окремим законом, відносно ОРДЛО відповідного законодавства немає.

“Юрисдикція та зобов’язання держави в соціальній і пенсійній сфері повинні поширюватися на всю територію України, використовуючи загальні засади законодавства у пенсійній сфері – як для переселенців, так і для громадян, які проживають на непідконтрольних територіях”,– пояснює “Українській правді” координатор з питань надання правової допомоги БФ “Право на захист” Юлія Трало.

Рішення уряду про призупинення соціальних виплат в ОРДЛО правозахисникам вдалося оскаржити в Вищому адміністративному суді України. На тій підставі, що постанова Кабміну є нормативним актом нижчої юридичної основи і не може нівелювати законодавчу базу.

“Тобто постанова звужує права, визначені законами і Конституцією України, згідно з якими пенсійне забезпечення гарантоване державою та Конституцією”, – додає Юлія Трало.

У відповідь на судове оскарження Кабмін прийняв постанову в іншій редакції, суть якої не змінилася. Тобто рішення суду було виконано, але на практиці не було використано – одні слова просто змінили іншими.

Одразу після припинення фінансування українським урядом бюджетних установ на соціальних виплат на непідконтрольних територіях, тамтешні пенсіонери кинулися на іншу сторону лінії зіткнення – оформляти статус ВПО, внутрішньо переміщеної особи.

Тільки-но уряд призупинив нарахування пенсій в ОРДЛО, пенсіонери кинулися оформляти статус переселенця
ФОТО МАР’ЯНИ П’ЄЦУХ

Щоб обмежити потік “фіктивних” переселенців, на початку березня 2015-го уряд приймає чергову постанову, якою зобов’язує міграційну службу перевіряти, чи дійсно людина живе за адресою, вказаною при реєстрації ВПО.

Втім, на практиці ніхто цими перевірками не займався. Тож кількість “фіктивних” переселенців-пенсіонерів стрімко зростала.

Про масштаби “пенсійного туризму” свідчать статистика.

Якщо наприкінці 2014 року на обліку перебувало 496 тисяч пенсіонерів-переселенців (із загальної кількості 825 тисяч ВПО) – то вже наприкінці 2015-го їх було удвічі більше: 991 тисяча осіб (із загальної кількості зареєстрованих ВПО 1,680 мільйонів).

Ця статистика далека від реалій. Адже на фоні “гарячого” 2014 року вже в 2015-му інтенсивність боїв в зоні АТО значно знизилася. Тому насправді люди не виїжджали з ОРДЛО – навпаки, вони масово поверталися додому, на непідконтрольні території.

У першу чергу, поверталися пенсіонери – найменш фінансово захищена категорія населення, яка банально не має можливості оплачувати орендоване житло. Крім того, більшість з пенсіонерів залишається в окупації стерегти свої будинки та квартири своїх дітей. Зрештою, літнім людям просто морально важко покинути своє житло і місто, в якому пройшло їх довге життя.

У 2015 році пенсіонери поверталися в свої рідні прифронтові міста
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

На початку 2016 року український уряд зі Службою безпеки України вже всерйоз взялися за “пенсіонерів-туристів” та інших отримувачів соціальних виплат.

В СБУ заявили про низку шахрайських схем, за допомогою яких реєструвалися “фіктивні” переселенці. Було виявлено адреси будинків та квартир у прифронтових регіонах, за якими реєстрували по кілька тисяч переселенців одночасно.

В СБУ певні: не всі виплати потрапляли до реальних адресатів. Мовляв, шахраї, “використовуючи дані простих пенсіонерів”, привласнювали бюджетні кошти.

Тодішній міністр соціальної політики Павло Розенко припустив, що через шахрайські схеми близько 15-20% бюджетних коштів, виділених на потреби переселенців – а це 34 мільярди гривень за 2015 рік – могли йти на фінансування бойовиків на Донбасі.

Проте під приводом припинення “фінансування тероризму”, Мінсоцполітики в лютому 2016-го призупинило соцвиплати і пенсії не 15-20% ВПО – а одразу третині – до 600 тисячам осіб (з 1,700 мільйона усіх ВПО).

Це не означає, що у людей забирають допомогу. Її призупиняють для з’ясування ситуації. Якщо людина дійсно проживає там, де зареєстрована, то одразу після припинення виплати вона може звернутися до місцевого органу влади, сказати, що сталася помилка – і виплату одразу відновлять”, – пояснив Розенко.

І пенсіонери кинулися масово подавати заяви на відновлення пенсійний виплат.

Проте невдовзі з’явилася нова перепона. У червні 2016-го Кабмін приймає чергову постанову, якою передбачені перевірки кожні півроку для ідентифікації ВПО за тою адресою, яку вказано при реєстрації переселенця.

В обхід перевірок

Втім, і це нововведення уряду пенсіонерам з ОРДЛО вдалося обійти.

“Робоча група без попередження приїжджає за вказаною у заяві адресою. Якщо людина відсутня, ми залишаємо записку, і протягом трьох робочих днів вона може прийти до нас на фізичну ідентифікацію”, – описує “УП” особливості перевірок директор департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради Донецької області Світлана Александрова.

Зазвичай, після такої перевірки власники квартир чи будинків, за адресами яких зареєстровані пенсіонери-переселенці, одразу телефонують своїм “орендарям”, які перебувають на непідконтрольних територіях – і ті одразу приїжджають  на підконтрольні території “для ідентифікації”.

Якщо комісія не виявляє переселенця за адресою реєстрації, йому дають ще час з’явитися самому в управління соцзахисту на ідентифікацію
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

Навіть якщо людина не з’явилася упродовж трьох днів – їй все-одно можуть одразу призупинити виплату. Представники органів соціального захисту за процедурою повинні написати рекомендованого листа з повторним проханням пройти ідентифікацію. Якщо й після цього “переселенець” не з’явився, у письмовій формі оформляється запит до прикордонної служби.

Прикордонники у письмовій формі протягом п’яти днів мають надали інформацію, чи переходила дана особа в останні два місяці контрольно-пропускний пункт.

Так з’ясовується, чи пенсіонер взагалі буває на підконтрольній Україні території.

Шістдесят діб – це термін, відведений переселенцю-отримувачу пенсії, коли він може бути відсутнім на підконтрольній території і упродовж якого йому не скасують виплату пенсії.

Для особливих випадків дозволено не перетинати КПВВ і дев’яносто днів – якщо пенсіонер надасть довідку з лікарні чи санаторію про тривале лікування.

У нас 1-го березня була перевірка в селі Валуйське. Один чоловік, якого не було на місці, і ми залишили записку, з’явився до нас в управління аж 28-го березня. Написав пояснення, що весь цей час був у гостях. Тобто 28 днів він був в гостях!? Або сьогодні ми поїхали перевіряти по Станиці-Луганській  дванадцять адрес перевірили, лише одна людина вдома, решти нема”, – обурюється в коментарі “УП” начальник управління соціального захисту населення Станично-Луганського райдержадміністрації Віктор Захаров.

Сьогодні в Станично-Луганському районі зареєстровано 10 тисяч переселенців, з яких 85% – пенсіонери. За оцінкою начальника управління соцзахисту, 90% з них насправді проживають на непідконтрольних територіях, і лише 10% є реальними ВПО.

Черги на КПВВ в Станиці-Луганській в основному займають пенсіонери з ОРДЛО, які оформлені на підконтрольнійтериторії як переселенці
МАР’ЯНА П’ЄЦУХ

За спостереженнями Захарова, постанова Кабміну про обов’язкові перевірки тільки посприяла збільшенню “фіктивних” переселенців” у Станично-Луганському районі. Адже тут знаходиться єдиний контрольно-пропускний пункт в Луганській області. Пенсіонерам, через постійну потребу проходити ідентифікацію, простіше зареєструватися як ВПО поближче до КПВВ, ніж потім їздити за кілька десятків чи сотень кілометрів.

“У нас щомісяця приріст по переселенцях десь до п’ятсот осіб. Бо їм легше тут перейти річку і провести загалом півдня в чергах, ніж їхати кудись далі й витрачати ще день-два. Інакше той пенсіонер за одну поїздку витратить всю свою пенсію”, – пояснює Захаров.

Подвійні пенсіонери

Точної цифри “пенсійних туристів” не існує. Але якщо порівняти статистику Пенсійного фонду України та так званих “пенсійних фондів” “ДНР” і “ЛНР” (яку, звісно, не можна вважати офіційною), можна припустити, що принаймні 350 тисяч пенсіонерів, маючи статус ВПО, отримують пенсійні виплати і тут, і там.

“Пенсійний фонд ДНР” звітує про 674 тисяч пенсіонерів, які у березні 2017-го отримали так звану пенсійну допомогу від самопроголошеної влади. У свою чергу, “Міністерство праці і соцполітики ЛНР” на кінець року 2016-го прозвітувало про понад 400 тисяч пенсіонерів-отримувачів пенсійної допомоги.

Разом – це 1,074 мільйона пенсіонерів ОРДЛО.

Водночас, у грудні 2016-го Пенсійний фонд України виплатив пенсії 549-ти тисячам переселенцям – фактично усі вихідці з Донбасу, пенсіонерів-переселенців з Криму загалом по Україні максимум кілька тисяч.

Якщо додати цифру Пенсійного фонду до кількості отримувачів пенсійної допомоги в “ДРН” і “ЛРН” – разом виходить більше 1,623 мільйонів осіб. При тому, що станом на серпень 2014-го загалом на непідконтрольних нині територіях Донбасу на обліку перебувало лише 1,278 мільйонів пенсіонерів.

Тобто, як мінімум 350 тисяч пенсіонерів дублюється.

Цифра в 300-400 тисяч “пенсіонерів-туристів” схожа до реальної, якщо взяти і статистику по щомісячному перетину усіх КПВВ на Донбасі та високий відсоток перетинів саме людьми пенсійного віку.

Ідентифікація переселенців попри всі зусилля уряду, якщо й призвела до зменшення масштабів “пенсійного туризму” – все-таки його не поборола.

За вісім місяців від початку дії постанови Кабміну про обов’язкові перевірки виплату пенсій поновлено 205.986 особам зі статусом ВПО. Водночас, 98 тисяч пенсіонерів отримали відмову – “у зв’язку з відсутністю осіб за вказаним місцем проживання”.

Окремі пенсіонери, яким відмовлено, за сприяння громадських правозахисних організацій судяться з Пенсійним фондом.

При тому, за словами юристів, відсоток позитивних рішень на користь пенсіонера за такими позовами – дуже високий.

Відкладено на “потім”

В останні місяці 2016 року Міністерство з питань тимчасово окупованих територій розробляло урядовий План щодо реінтеграції непідконтрольних територій Донбасу. В попередньому варіанті плану був пункт про проведення консультацій щодо можливості поновлення пенсійних виплат мешканцям ОРДЛО.

В інтерв’ю “Українській правді” очільник МінТОТ Вадим Черниш визнав, що “відповідно до норм міжнародного та національного права, до резолюції ПАРЄ, де Росія визнана агресором, – немає підстав говорити, що пенсіонери з непідконтрольних територій не мають права отримати пенсію”.

Вони мають таке ж право на пенсію, як і пенсіонери з підконтрольних територій. Бо все життя сплачували відрахування до Пенсійного фонду. Але ми поки що не можемо знайти механізм, за яким виплачувати ці пенсії”, – пояснив Черниш.

Проте поновленню виплат заважають дві проблеми.

Перша  це відсутність українських банків на непідконтрольних територіях.Тобто літнім людям все одне доведеться перетинати лінію зіткнення або звертатися до посередників, щоб зняти готівку. До речі, наразі в Донецьку такі посередники беруть близько 21% від суми знятої готівки.

Посередники в ОРДЛО беруть 21% відсоток за зняття готівки з українських карток

Друга проблема – це неможливість порахувати, скільки в ОРДЛО реально проживає пенсіонерів.

“Як переконатися, чи взагалі жива ця людина, чи вона не виїхала до Росії? Адже всі паперові архіви залишилися на непідконтрольних територіях. Одна з модальностей, яку пропонували міжнародні посередники, – відкрити по одному відділенню ПФ в Луганську та Донецьку, і таким чином верифікувати всіх людей. Але та сторона не погодиться, бо це ж буде фактично представництво української влади” пояснив “УП” Черниш.

Вже у затвердженому в січні 2016-го урядом Плані з реінтеграції – пункт по поновлення пенсій чомусь зник.

За словами Черниша, з Плану виключили ті спірні пункти, через які в уряді взагалі могли не проголосувати за документ в цілому.

Проте міжнародні організації та правозахисники продовжують регулярно дошкуляти урядовцям щодо необхідності поновлення соціальних виплат і пенсій для мешканців ОРДЛО.

У лютому 2017-го представник ООН в Україні Ніл Вокер висловив стурбованістьщодо призупинення виплат на непідконтрольній території, оскільки “такі дії порушують навіть українські закони, не кажучи вже про міжнародні”.

“І ми наполягаємо, що всі громадяни мають право на соцвиплати, незалежно від того, де вони живуть, є пенсіонерами чи ВПО“, наголосив представник ООН.

Проте у відповідь міністр соціальної політики Андрій Рева в доволі агресивному тоні порадив не лізти у внутрішні справи України.

Такого нахабного втручання у внутрішні справи України я ще не бачив. Його (Ніла Вокера, – УП) мало хвилюють питання, що в нас вбивають наших військовослужбовців, що йде війна, що іноземні військові знаходяться на нашій територій. Його хвилює лише одне, щоб Україна платила пенсії людям, які знаходяться на непідконтрольній території. (…)

Хай їдуть в Москву до Путіна і виставляють йому претензії, чому ідуть бойові дії. А вони приїхали нас вчити жити? Цього не буде”, – відповів в ефірі радіо “Свобода” Рева.

Єдиний спосіб вирішити проблему пенсій Рева вбачає в Мінських угодах, де у восьмому пункті йдеться про поновлення соціальних виплат. Виконання цього пункту він вбачає можливим за умови, якщо будуть виконані попередні сім пунктів.

Восьмий пункт Мінський угод передбачає відновлення пенсійний виплат на нині непідконтрольних територіях

Водночас, правозахисники переконані, що оптимальним рішенням ситуації станом на сьогодні було б відв’язати виплату пенсій, яка гарантована законам і Конституцією усім громадянам України – від довідки про ВПО.

Тобто людина приїжджає на підконтрольну територію, пише заяву на поновлення пенсій – проте не обманює, що “є переселенцем”. При цьому, слід залишити перевірки для тих, хто претендує на адресну допомогу для переселенця на компенсацію комунальних витрат в орендованих квартирах.

Проте, тільки-но неконтрольовані території Донбасу законодавчо отримають статус окупованих, цей механізм може стати вже неактуальним. Адже якщо в законі буде передбачено, що усю відповідальність за людей на окупованих територіях несе Росія – це звільняє Україну від будь-яких соціальних виплат та нарахувань пенсій тамтешнім мешканцям.

Вочевидь, це додатково поглибить прірву між людьми по обидва боки лінії зіткнення, де в чергах постійно чути нарікання, “що Україні ми не потрібні”.

Мар’яна П’єцух, УП

Українська Правда

[boc_img_gallery columns=”4″ fixed_size=”yes” image_ids=”2449,2450,2451,2452,2453,2454,2448,2432″]