«Допомога родинам ВПО в переселенні завжди були пріоритетним напрямом у роботі БФ «Право на захист». І в цій ситуації важливо, щоб в ОМС громад було не менше бажання допомогти переселенцям знайти свій дім. Ми вдячні, що такі громади є на Дніпропетровщині, громади, де готові прийняти ВПО з інших регіонів. Громади, які відкриті для людей!, »
– зазначає Мирослава Сущенко, керівниця дніпровсько-запорізького офісу БФ «Право на захист».
Історія переселення
Світлана та Олександр. Колись вони відбудовували свій дім, вкладаючи всю любов у власну оселю, але щастя було недовгим… У 2014 році родина вимушена була покинути Шахтарськ через активні бойові дії.
Тікаючи від війни на сході, родина потрапила на захід України, де у Самбірському р-ні люди прожили майже 5 років. Світлана та Олександр досі з теплом згадують і природу Карпат, і людей, які їм траплялися.
Дізнавшись про можливість переселення до МКП в Кіровоградській області, родина вирішила їхати, адже це ближче до рідної домівки. Так вони опинилися в Новоградівці. На новому місці родина прожила два роки, але висока орендна плата та недостатньо розвинена інфраструктура змусили знову шукати своє… І саме в цей період їм трапився телефон БФ «Право на захист», куди вони й подзвонили.
Олена Пазенко, монітор дніпровсько-запорізького офісу БФ «Право на захист», одразу запропонувала родині можливі варіанти для переселення. Вибір родини зупинився на м.Покров Нікопольського р-ну. Декілька місяців Світлана та Олександр вагалися, а коли нарешті наважилися приїхати, то наші колеги надали їм супровід у новій громаді. Оглянувши кімнату в гуртожитку, прогулявшись містом, родина прийняла остаточне рішення залишитися.
Протягом одного дня Світлана та Олександр отримали довідку ВПО на новому місці, пройшли необхідні обстеження в лікарні та подати заяву на комісію по заселенню.
«В Покров з моніторинговими візитами я виїжджаю з 2015 року, і кожен раз по-новому закохуюся в це неймовірне містечко. А роблять його таким затишним саме люди. Покров – це місто, де на будь-якій посаді ти зустрічаєш людей, яким не байдужі долі внутрішньо переміщених осіб. Так було і цього разу. Коли ми збирали пакет документів, то всюди люди йшли нам на зустріч. Ми не бачили чиновників, ми бачили небайдужих людей.
Особливі слова подяки хочу сказати Валентині Міненко, директорці ПМКП «Житлокомсервіс», на балансі якого знаходяться гуртожитки для ВПО. Вона завжди готова прихистити людей, які через збройний конфлікт на сході України залишилися без домівки, »
– коментує Олена Пазенко, монітор дніпровсько-запорізького офісу БФ «Право на захист».
Врешті-решт за тиждень після подання заяви родина заселилась до гуртожитку.
Олександр – особа з інвалідністю. Покров чоловік полюбив з першого погляду, але коли дізнався про місто ще більше, то впевнився, що він з дружиною не помилився:
«Я дуже багато тут гуляю містом. Воно надихає, і воно для людей! Мені, як особі з інвалідністю, важко багато ходити, але тут всюди є лавочки, ти завжди маєш можливість присісти та відпочити. Приємно відчувати, що про тебе подбали».
– ділиться своїм досвідом проживання у новому місці Олександр
Світлана вже облаштовує нову оселю та мріє, щоб і діти, які зараз проживають в Житомирській області, також переїхали до Покрова і родина нарешті об’єдналася. Її слова подяки для нас дуже цінні:
«Дякую Благодійному фонду «Право на захист», що на сьомому році війни, коли вже менше організацій опікуються ВПО, ви не залишаєте нас, переселенців, сам на сам зі своїми проблемами».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: