– Дивлюся на природу, і скрізь бачу закони фізики. Шкода тільки, що на соціальні процеси вони не впливають, – ділиться своїми спостереженнями Валерій Степанович.
А соціальні процеси сьогодні, на жаль, зовсім не тішать…
– Бюрократія – то така штука, коли доводиш, що ти не верблюд, – сміється чоловік. – От з вашою допомогою вдалося довести, що я не шахрай. Свою підприємницьку діяльність Валерій Степанович закінчив ще 2004 року, але в управлінні Пенсійного фонду були інші відомості. Довести чоловіку самотужки, що жодних зловживань або подання невірогідних даних не було, стало непросто.
Валерій Степанович – викладач кафедри загальної фізики одного з Донецьких вишів. У 2014 році навчальний заклад евакуювався до Покровська. Чоловік прийняв рішення припинити викладацьку діяльність і йти на пенсію. Загального стажу вже 53 роки, але працювати ще міг би й далі, та прекрасно розумів, що виш без матеріально-технічної бази – то зовсім інша історія.
Усе своє життя Валерій Степанович присвятив освіті. Щоправда, у «лихі 90-ті» змушений був ще й на ринок вийти, «бо ж треба було виживати у часи, коли освітянам зарплатню роками не платили».
Виживати – це не скиглити й проклинати все на світі. Для Валерія Степановича виживати – це вперто і тяжко працювати для досягнення мети.
Із затишної квартири у Донецьку, де роками все облаштовувалося власними руками, людині довелося переселитися до дачного будинку в селі Богородичне. За короткий час вдалося облаштуватися і на новому місці – ванна, туалет, вода тече з крана, а не приноситься відрами…
– Якось аж сам здивувався, як воно мені так швидко все вдалося, – говорить Валерій Степанович, – роки, знаєте, вже не ті. та онуки з радістю тут проводять канікули. Повний спектр цивілізації – аж до швидкісного інтернету.
Валерій Степанович щиро дивується, як швидко розвиваються технології. Ще 2011 року він технічно не міг у Донецьку під’єднатися до волоконної лінії інтернет, а зараз у Богородичному – будь ласка.
– От сьогодні сплатив за світло, замовив ліки – це все через інтернет. Дуже зручно…
У зв’язку з переїздом з великого міста до села, само собою, доведеться і новий досвід роботи отримувати.
За раціонального ведення сільського господарства Україна дійсно може прогодувати весь світ! Ви уявляєте, я всього лише сотку землі перекопав, а вона нас прогодувала рік! – у голосі й захоплення, і здивування. сільськогосподарський досвід у чоловіка вперше.
– Не було б щастя, якби нещастя не допомогло, – сміється Валерій Степанович.
Йому сьогодні 72 роки. Чоловік сповнений енергії та оптимізму.
Якщо й без усмішки, то обов’язково без суму треба дивитися на те, що відбувається. і вірити – все погане скоро закінчиться, – наостанок повчає Валерій Степанович. Насправді це його девіз, його спосіб мислення, його принцип життя.
У червні 2017 року за допомогою правозахисників пенсіонер звернувся до суду з позовом щодо визнання дій управління ПФУ незаконними. Рішенням суду першої інстанції, що залишене без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено. Управлінням Пенсійного фонду подано касаційну скаргу. Вищим адміністративним судом України відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду у зв’язку з необґрунтованістю порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення суду вступило в законну силу, пенсіонеру здійснили перерахунок та повернули утриману з пенсії суму.