На жаль, ця мить неминуча, і в житті багатьох із нас настане час, коли доведеться прийняти у спадок майно, що залишилося після смерті близької людини. Та на практиці трапляються випадки, коли спадкодавець та спадкоємець начебто мають між собою родинний зв’язок, однак під час збирання необхідних документів, а потім – і звернення до нотаріуса виявляється, що прізвища померлої людини та спадкоємця мають різне написання.
Чому ж виникає така проблема?
У багатьох випадках це трапляється тоді, коли людина, отримуючи документи (наприклад, паспорт, свідоцтво про шлюб тощо), не перевіряє схожість та ідентичність написання свого прізвища з прізвищем батьків і продовжує жити з помилкою в написанні. Іншою проблемою, з якою доводиться стикатися на практиці, є невірна транслітерація прізвища з російської мови на українську. Наприклад:, особа народилася в 1990 році та отримала свідоцтво про народження зразка УРСР, в якому напис здійснювали російською. Після того, як особі виповнилося 16 років, вона звертається для отримання паспорту, а її прізвище транслітерують відповідно до вимог українського правопису (часом, не звертаючи уваги на анкетні данні в паспорті із зазначенням прізвища батька). Після цього і виникають випадки, коли написання прізвищ мають відмінну складову, що в майбутньому прямо вплине на спадкове право.
Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджені наказом Мін’юсту України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції від 18.11.2003 р. № 140/5). На доповнення до цього Наказу Постанова КМУ від 12.09.2002 р. № 1367 (зі змінами та доповненнями) затвердила нові бланки свідоцтв замість колишніх, часів УРСР. Згодом ця постанова втратила чинність (19.11.2010 р.), а замість неї набула чинності Постанова КМУ від 10.11.2020 р. № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану», яка діє і надалі зі змінами та доповненнями. Головна її відмінність у тому, що написання прізвищ, імен та імен по батькові здійснюється виключно українською мовою в кожній із граф. Російськомовне написання більше не використовується.
Тож як діяти у разі, якщо виявилися розбіжності у прізвищі між спадкодавцем та спадкоємцем?
По-перше, слід звернути увагу на те, в який час вам було видане свідоцтво про народження. Якщо у спадкоємця свідоцтво про народження зразка УРСР, то анкетні данні, найімовірніше, внесені російською мовою. Нотаріус відкриє спадкову справу, якщо ви надасте свідоцтво про народження, паспорт та паспорт спадкодавця. Та навіть у разі помилки у прізвищі під час перекладу нотаріус зверне увагу на другу сторінку паспорта, де анкетні данні спадкоємця дублюються російською мовою, та звірить їх зі свідоцтвом про народження. Отже, навіть якщо російською анкетні данні співпадають, нотаріус встановить родинний зв’язок між спадкоємцем та спадкодавцем, що дозволить оминути звернення до суду, та закріпить право особи як набувача спадкового майна. Особливо актуальним це питання залишається для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), рідні яких померли, а пенсійне забезпечення залишилося недоотриманим.
По-друге, є випадки, коли в досудовому порядку вирішити вказану проблему неможливо. Тому слід скористатися крайньою мірою – зверненням до судової інстанції. Якщо виявилися розбіжності анкетних даних спадкоємця та спадкодавця, необхідно в будь-якому разі спочатку звернутися до нотаріуса з усіма документами та очікувати на остаточне рішення. Якщо нотаріус вирішить відмовити у відкритті спадкової справи, слід негайно підготуватися до суду та подати заяву про встановлення родинних зв’язків із спадкодавцем.
По-третє. Складна ситуація виникає коли спадкоємець змінив свідоцтво про народження зразка УССР на сучасне свідоцтво, затверджене КМУ у своїй постанові, а також паспорт зразка 1993 року – на паспорт у формі ID-картки. В такому разі написання анкетних даних спадкоємця здійснюється виключно українською мовою без дублювання російською. Тут, найімовірніше, єдиним шляхом буде звернення до суду щодо встановлення родинних зв’язків з померлою особою.
Однак, слід зауважити, що встановлювати факт родинних відносин одночасно зі встановленням факту смерті на непідконтрольній території України (актуально саме для ВПО) в одному позові в жодному разі не потрібно. Такі звернення повинні бути подані до суду окремо один від одного лише на тій підставі, що розгляд зазначених питань відрізняється імперативною складовою.
Згідно з ч.2 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду, водночас заява про встановлення родинних зв’язків розглядається за правилами загального цивільного судочинства в окремому провадженні без обов’язковості невідкладного розгляду з моменту надходження заяви до суду.
Тому ще раз підкреслюємо: ці дві заяви необхідно подавати до суду окремо одна від одної.
Отже, підбиваючи підсумки. У кожному конкретному випадку спочатку потрібно звертатися до нотаріуса, а вже потім у разі крайньої необхідності – до суду.