20 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила позитивне рішення у справі за позовом мешканця неконтрольованих урядом України територій (надалі – НКУУТ) до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Це рішення можна назвати революційним з двох причин.
По-перше, це перше рішення Верховного Суду по суті у подібних справах. Як вбачається з тексту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, позивач – мешканець НКУУТ і не отримував довідку ВПО. Влітку 2014 року він отримав травму на виробництві (що було визнано страховим випадком) і йому було призначено одноразову допомогу і щомісячні страхові виплати. Втім, внаслідок ескалації бойових дій, він так і не отримав вказані виплати, внаслідок чого звернувся з позовом до суду.
Рішенням суду першої та апеляційної інстанції його позовні вимоги були частково задоволені (судами було зменшено суми, які заявлялися в позовній заяві, втім, таке зменшення було незначним). Велика Палата Верховного Суду відхилила касаційну скаргу Фонду, залишивши рішення судів попередніх інстанцій без змін.
По-друге, подібна справа розглядалася Верховним Судом України (який існував до судової реформи) ще на початку 2017 року і сумнозвісним рішенням від 12.04.2017 року ВСУ встановив, що для отримання таких виплат особа має переміститися на контрольовану територію і отримати довідку ВПО, адже іншого механізму не існує, тому Фонд не порушив права позивача і в позові слід відмовити. Однак Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від вказаного правового висновку ВСУ, ухваливши рішення, яке, на нашу думку, нарешті виправило судову помилку минулого року.
Так, Суд визнав, що проведення АТО не є підставою для припинення страхових виплат. Відповідні постанови КМУ, які регулюють соціальні виплати ВПО (такі, як 509, 637, 595, 365) не розповсюджуються на мешканців НКУУТ, а стосуються виключно осіб, які перемістилися і стали ВПО.
Цитата з рішення:
«Однак, як правильно вважали суди в цій справі, зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Ці підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення АТО до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.»
Профільний закон не містить таких підстав для припинення страхових виплат, як проведення АТО. Надзвичайний чи воєнний стан у державі не запроваджено, тому немає підстав для обмеження прав застрахованих осіб на отримання виплат, а відсутність бюджетних асигнувань також не слугують виправданням для нездійснення виплат, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії».
«Ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.»
Крім того, Суд зазначив, що «Позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову». Отже, позивачі в цій категорії справ не повинні звертатися до Фонду з заявою про поновлення виплат, оскільки припинення цих виплат відбувалося у спосіб, що суперечить закону. Можна звертатися безпосередньо до суду (нагадаємо, що внаслідок проведення судової реформи ця категорія справ тепер розглядається окружними адміністративними судами).
Рішення загалом є дуже обґрунтованим і цікавим та містить багато посилань як на норми національного права, так і практику ЄСПЛ.
Отже, вже вкотре Верховний Суд став на захисті прав осіб що постраждали внаслідок бойових дій на Сході України, захистивши конституційне право на соціальний захист (у даному випадку – на отримання страхових виплат) і фактично вказавши Кабінету Міністрів України на перевищення своїх повноважень під час вирішення питань регулювання цих правовідносин.
Також це рішення дає виправдані сподівання на позитивне вирішення справ, у яких мешканці НКУУТ вимагають виплатити їм пенсії без необхідності ставати переселенцями. До цього моменту такі справи вирішувались, на жаль, здебільшого негативно.
З текстом рішення Великої Палати Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76812061
Олег Тарасенко,
Старший стратегічний юрист БФ «Право на захист»