Спеціальний доповідач ООН з прав людини з питань внутрішньо переміщених осіб Чалока Беяні прибув до України із дев’ятиденним візитом, під час якого він зустрічатиметься із представниками уряду, громадянського суспільства і сім’ями переселенців.

Мета візиту – оцінити нинішній стан вимушених переселенців в країні та обговорити виконання рекомендацій щодо його поліпшення, які він представив за результатами свого попереднього візиту в 2014 році.

Чалока Беяні вже зустрівся із представниками громадських організацій, які опікуються правами внутрішньо переміщених осіб в Україні. Представники БФ «Право на захист», БФ “Восток-СОС”, ГО “Донбас СОС”, ГО “КримСОС”, Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» та Інституту Суспільно-Економічних Досліджень підготували для спецдоповідача документ, в якому представлений короткий огляд актуального стану забезпечення прав і свобод переселенців в Україні.

Повний текст наводимо нижче.

Короткий огляд актуального стану забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

1. Вступ

2. Стан забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

2.1. Облік внутрішньо переміщених осіб в Україні

2.2. Соціальне забезпечення

2.3. Доступ до пенсійних виплат для громадян, які проживають на непідконтрольній уряду України частині Донбасі

2.4. Свобода пересування (Крим, Схід)

2.5. Право на освіту

2.6. Політичні права

2.7. Встановлення фактів народження, смерті на тимчасово непідконтрольних/ окупованих територіях України

3. Висновки та рекомендації

1. Вступ

З початку окупації Криму та збройного конфлікту на території Донецької, Луганської областей, Україна зіткнулася із новим явищем – масове внутрішнє переміщення населення. Станом на 29 серпня 2016 року, згідно з офіційно оприлюдненими даними Міністерства соціальної політики, в Україні налічується 1 705 363 внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Близько 60 % з усієї кількості ВПО – це діти та особи похилого віку.

За два с половиною роки тривалості внутрішнього переміщення влада України повільними, невпевненими кроками реалізує політику щодо стабілізації ситуації в Україні, гарантування конституційних прав та забезпечення переміщених громадян. Громадськість відмічає ряд позитивних зрушень – прийняття законодавчої бази, що закріплює права і свободи ВПО, створення Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та ВПО як координуючого вищезазначені питання центрального органу виконавчої влади тощо. Більшість із здійснених або наразі здійснюваних кроків не є, на жаль, достатньо ефективними, а деякі взагалі суперечать основному закону України та міжнародним правовим нормам.

Вашій увазі представляємо короткий аналіз ситуації з дотриманням прав і свобод ВПО в Україні з урахуванням відповідних рекомендацій від громадських організацій, виступаючих авторським колективом документу.

2. Стан забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб в Україні

Головними проблемами внутрішньо переміщених осіб в Україні залишаються припинення або відмова у нарахуванні виплат та незрозумілість процедур перевірки переселенців. Крім того, за даними громадських організацій, які надають правову допомогу внутрішньо переміщеним особам, переселенці найчастіше звертаються за юридичною допомогою із питань відновлення документів (паспорт, ІПН, документи про освіту, правовстановлюючих документів на майно), отримання довідки ВПО, звільнення з підприємств на непідконтрольній території і подальшого оформлення документів для працевлаштування, отримання субсидій.

Також серйозним викликом для ВПО є питання працевлаштування та пошуку житла.

Дві основні проблеми, з якими стикалися приблизно 40% ВПО під час пошуку роботи, — це низькі заробітні плати та невідповідність вакансій їхній освіті та професії. Однак тільки половина опитаних виявили бажання навчатися, аби покращити свої навички. Також третина внутрішніх переселенців зазначили, що роботодавці часто не хочуть їх наймати й таким чином дискримінують ВПО відносно місцевого населення.

У приблизно 90% випадків переселенці зі сходу України та Криму мешкають у приватному секторі (орендовані будинки або квартири), за які змушені сплачувати за власний рахунок, оскільки державна грошова допомога не може покрити усієї вартості оренди. Біля 4% ВПО все ще проживають у місцях компактного поселення, що є фактором сповільнення їх особистісного розвитку та успішної інтеграції в приймаючу громаду.

Внутрішньо переміщені особи наділені таким самим правом на захист своїх прав, як і інше населення України. Втім, внутрішнє переміщення породило певні ризики та вразливості, розгорнута характеристика яких презентована нижче.

2.1. Облік внутрішньо переміщених осіб в Україні

Наразі важко оцінити, скільки людей потерпають через проблеми із взяттям їх на облік ВПО, або не стають на облік з різних причин.

Уряд не тільки стикнувся з численними проблемами запровадження ефективної та дієвої системи обліку ВПО, але й не зміг зробити зібрані дані надбанням громадськості. До останнього часу не було налагоджено системи надання інформації про характеристики зареєстрованих ВПО (вік, стать тощо) і не було підготовлено загального профілю переміщеного населення.

Разом з цим, згідно з повідомленнями Мінсоцполітики 2 серпня 2016 року впроваджено в дослідну експлуатацію Єдину інформаційну базу даних про ВПО в рамках проекту “Всебічна стабілізаційна підтримка ВПО та постраждалого населення в Україні”, створеного за фінансової підтримки Європейського Союзу.

За даними дослідної експлуатації і проведених випробувань будуть оцінені показники надійності роботи інформаційної системи. Усі виявлені недоліки та зауваження, а також терміни їх доопрацювання будуть вказані у протоколі погодження. Після внесення всіх змін буде складено акт передачі у промислову експлуатацію і акт завершення робіт.

Очікується, що в промислову експлуатацію Єдиний реєстр ВПО буде введено у вересні.

Функціонал бази даних розширюється шляхом доповнення даними щодо розміщення, працевлаштування, рівня освіти, спеціалізації за професійною освітою та потреб і намірів переселених громадян. Проводяться роботи із запуску інформаційного обміну між Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб та Державною прикордонною службою України за допомогою інформаційної системи „Аркан”.

Завершується впровадження захищеної мережі передачі даних Мінсоцполітики шляхом побудови інфраструктури криптографічного захисту каналів передачі даних між Міністерством та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської, районних, міських, районних в містах державних адміністрацій, Донецької та Луганської обласних військово-цивільних адміністрацій.

Налагоджена співпраця між розробниками програмного забезпечення бази даних та ДП „Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики”. Проведені вивантаження даних з наявної інформаційної системи обліку внутрішньо переміщених осіб в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

На теперішній час здійснюється робота з надання технічної допомоги структурним підрозділам з питань соціального захисту населення стосовно експлуатації програмного забезпечення бази даних та захищеної мережі передачі даних Мінсоцполітики. Також в рамках реалізації Проекту проведено тренінги для працівників Управлінь соцзахисту населення з питань користування оновленою базою даних.

Окрім цього, 8 червня була встановлена нова форма довідки ВПО, яка має вигляд аркуша формату А4 з печаткою та підписом уповноваженої особи. Довідку надають безкоштовно й виготовляють одразу за наявності реєстрації в паспортних документах на відповідних територіях або ж протягом 15 робочих днів, коли проживання підтверджене не реєстрацією, а доказами. Перелік доказів не є вичерпним: це можуть бути документи, фотографії та відеозаписи — все, що допускається як доказ для встановлення факту в цивільному праві та має юридичне значення. Це й документи про право власності, документи про освіту, довідки з роботи тощо.

Довідку ВПО отримує кожна особа, яка звернулася, в тому числі і малолітні діти. Дітям приділена особлива увага: уряд врегулював порядок надання статусу ВПО малолітнім дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, визначив перелік документів, які потрібно подавати. Його теж дещо розширили. Відтепер подається додаткова інформація, що стосується чутливих категорій, які потребують особливої уваги: відомості про місце навчання та виховання дитини, про законних представників, які супроводжують дитину, інформація про інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації. Також держава збирає дані про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію всіх ВПО. У перспективі це має допомогти впровадити довгострокові рішення.

Ще одним важливим моментом стало підтвердження права на отримання статусу ВПО особами, які відбували покарання у місцях позбавлення волі та мають реєстрацію на тимчасово окупованих територіях. Це відбулося на фоні активного діалогу щодо переведення засуджених у місця позбавлення волі на контрольовані урядом території.

2.2. Соціальне забезпечення

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Тобто ВПО можуть отримати соціальну підтримку від держави тільки за умови отримання довідки ВПО.

Разом з цим, 16 лютого 2016 року Міністерством соціальної політики України було видано лист № 672/0/10-16/081 “Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб” в якому надається доручення управлінням праці і соціального захисту населення посилити контроль за процедурою взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. А 18 лютого до органів праці та соціального захисту населення почали надходити списки переселенців, складені нібито Службою безпеки України (далі – СБУ) та Державною прикордонною службою України, що містять інформацію про осіб, які повинні бути зняті з обліку внутрішньо переміщених осіб через те, що проживають на тимчасово непідконтрольній території України. Наявність зазначених “списків” 19 лютого підтвердив сам Міністр соціальної політики України, заявивши, що спільно з СБУ протягом трьох попередніх місяців Міністерство активно працювало над “ліквідацією шахрайських схем які побудовані навколо виплат переселенцям”.

Управління праці і соціального захисту населення (далі – УПСЗН) на підставі зазначених вище списків масово виключали ВПО із бази без попередження та письмового рішення з обґрунтуванням підстав такого виключення.

Автоматичне призупинення дії довідок ВПО і, відповідно, соціальних виплат на підставі списків, сформованих за невідомими та непередбаченими законом критеріями, без прийняття обґрунтованих рішень у кожній конкретній справі, суперечили Конституції України та Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі – Закон).

По-перше, в законодавстві не існує процедури “зупинення”/”призупинення” довідок ВПО, а отже відповідні дії УПСЗН та розпорядження чи доручення Мінсоцполітики є протизаконними.

По-друге, виключний перелік підстав, у зв’язку з якими може бути скасована довідка наведений у Законі, а це: (1) подання заяви про відмову від довідки; (2) скоєння злочину згідно з переліком, наведеним в пункті 2 частини першої статті 12; (3) повернення до покинутого місця проживання; (4) виїзд на постійне місце проживання за кордон; (5) подання завідомо недостовірних відомостей.

Окрім того, в Законі прямо визначено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Також, 8 червня урядом України були прийняті зміни до Постанови від 05.11.2014 № 637 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Постанова). Зокрема, запропонованими змінами були затверджені Порядки призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та здійснення контролю за соціальними виплатами переселенцям за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Вказані зміни суттєво погіршують положення осіб, які вимушені були покинути свої домівки через збройний конфлікт на сході країни, вводять додаткові дискримінаційні механізми відновлення соціальних виплат та контролю за ними з боку держави. Тим більше, такі нововведення є критичними в умовах повсюдного припинення виплат усіх видів соціальної допомоги та пенсій тисячам переселенцям протягом майже п’яти місяців.

2.3. Доступ до пенсійних виплат для громадян, які проживають на непідконтрольній уряду України частині Донбасі

На сьогоднішній день держава не гарантує жителям непідконтрольних уряду України територій Донбасу забезпечення права на соціальний захист, в т.ч. пенсійне забезпечення, а спонукає їх користуватися порядком отримання видів соціальної допомоги, який діє лише для внутрішньо переміщених осіб відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014. Відповідно, для того, щоб мати можливість отримувати законно зароблену протягом свого життя і гарантовану Конституцією України пенсію, такі громадяни змушені виїжджати на підконтрольну територію та ставати на облік як внутрішньо переміщена особа не будучи при цьому де факто ВПО. Ця ситуація призвела до невідповідності офіційної кількості ВПО, яку веде Міністерство соціальної політики, до реальної кількості громадян, які вимушені були покинути власні домівки через війну. При цьому на непідконтрольній уряду України території Донбасу може залишатися близько 1,2 млн пенсіонерів. У 2015 за інформацією Міністерства соціальної політики близько 800 тис. цих громадян отримували пенсію, зареєструвавшись як ВПО.

У 2015 році Міністерство соціальної політики припинило виплати пенсій понад 180 тисячам з 1,1 млн пенсіонерів зареєстрованих як ВПО на підставі інформації, отриманої від СБУ та поліції. Після складення так званих “списків СБУ” в лютому 2016, про які йшлося вище, за інформацією Міністерства соціальної політики станом на початок серпня 2016 близько 300 тисяч громадян, яким були припинені всі виплати за інформацією СБУ, не підтвердили факт свого проживання на підконтрольній території та відповідно не змогли поновити соціальні виплати і пенсію. Ймовірно ці громадяни проживають на непідконтрольній уряду України території та від лютого 2016 позбавленні соціальних та пенсійних виплат, які часто є єдиним джерелом їх доходу.

Очікується, що більша кількість громадян України, які проживають на непідконтрольній уряду України буде позбавлена пенсійних виплат після затвердження 8 червня 2016 року нового механізму здійснення контролю за соціальними виплатами переселенцям за місцем їх фактичного проживання/перебування. Найгірша ситуація залишається для літніх людей та громадян з обмеженими фізичними можливостями, більшість з яких скоріш за все не отримує пенсійні виплати вже близько 2х років.

2.4. Свобода пересування

Крим

Переміщення осіб з Криму на материкову частину України продовжується й надалі, але в менших об’ємах. Але з 2014 року порядок перетину адміністративного кордону з Кримом переніс ряд достатньо кардинальних змін.

В кінці 2014 року урядом України було припинено залізничне сполучення з півостровом, а також пасажирські автобусні перевезення. Влітку 2015 року Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, яким були трохи спрощені умови перетину адміністративної межі неповнолітніми громадянами України та запроваджено новий дозвільний порядок в’їзду/виїзду для іноземних громадян та осіб без громадянства. Вже у жовтні 2015 року на адміністративному кордоні з Кримом розпочалась безстрокова мирна громадська акція “Блокада окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя”, що була організована рядом кримськотатарських та українських активістів, і полягала у блокуванні постачання товарів, робіт, послуг на тимчасово окуповану територію з метою припинення економічних відносин з Російською Федерацією. Як наслідок, вже згодом, 16 грудня 2015 року, Кабінетом Міністрів України було офіційно обмежене постачання окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію шляхом прийняття відповідної постанови. Під заборону переміщення потрапили всі категорії товарів, окрім обмеженого переліку особистих речей громадян та соціально значущих продуктів харчування в еквіваленті не більше ніж 10000 гривень та вагою до 50 кілограм, що переміщуються фізичними особами. Таке рішення уряду викликало ряд обурень і протестів з боку громадян, українських та міжнародних правозахисників, адже значно обмежує свободу пересування осіб. Але обмежувальний порядок до цих пір є діючим і обов’язково потребує істотних змін з боку держави.

Ще більш різкі зміни у порядку перетину адміністративного кордону з Кримом відбулись на початку серпня 2016 року. 7 серпня окупаційна сторона без попередження та пояснення причин припинила рух громадян та транспортних засобів, тимчасово припинивши роботу пропускних пунктів “Каланчак”, “Чаплинка”, і “Чонгар”, що стало причиною декількакілометрових пішохідної та транспортної черг з обох сторін. Ситуація була критичною, в тому числі через відсутність на пунктах пропуску адекватних умов, необхідних для довготривалого перебування. Так, ані територія контрольних пунктів пропуску, ані буферна зона між ними не обладнана туалетами, бюветами або іншими джерелами водопостачання та укриттями від сонця.

Станом на 10 серпня КПВВ повністю відновили роботу у нормальному режимі.  Пізніше стало відомо, що причиною такої тимчасової блокади став конфлікт між представниками силових структур Російської Федерації. Крім того, протягом вищезазначеного періоду правозахисники відмічали активну мілітаризацію адміністративного кордону з кримської сторони.

Схід (Донецька, Луганська області)

Свобода пересування цивільного населення залишається обмеженою на території Донбасу. У січні 2015 року було затверджено Тимчасовий порядок про здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, яким, зокрема, вводиться необхідність отримання перепустки для перетину лінії розмежування.

Наразі офіційно існує 6 коридорів перетину лінії розмежування: 4 в Донецькій області (КПВВ Гнутове, КПВВ Новотроїцьке, КПВВ Мар’їнка, КПВВ Зайцево) та 2 в Луганській області (КПВВ Станиця Луганська, КПВВ Золоте). При цьому повністю операційними залишаються лише КПВВ на території Донецької області; КПВВ Станиця Луганська функціонує тільки в режимі пропуску піших; КПВВ Золоте так і не було відкрито через відмову зі сторони так званої «Луганської народної республіки». При цьому робота всіх КПВВ залишається нестабільною – часті тимчасові закриття через бойові дії.

Кількість бажаючих перетнути лінію розмежування досі більше, ніж пропускна спроможність діючих пунктів. За даними державної прикордонної служби кожного дня лінію розмежування перетинають близько 25 тисяч осіб. Однією з проблем щодо перетину лінії розмежування залишаються черги, які можуть коливатися від 1 до 20 годин. Часті випадки, коли громадяни вимушені залишатися ночувати перед КПВВ, залишаючись на території з великим ризиком обстрілу.

КПВВ не мають достатнього оснащення, що стає критичним в період зимових морозів чи літньої спеки.  В липні було зафіксовано два повідомлення про летальні випадки людей, яким стало погано в черзі (КПВВ Зайцеве, блокпост Майорськ так званої «ДНР»).

Є гостра необхідність в удосконаленні пропускної системи на діючих пунктах пропуску та збільшення кількості коридорів особливо в Луганській області.

2.5. Право на освіту

Станом на серпень 2016 року питання забезпечення доступу ВПО до освітніх послуг в Україні частково врегульоване. Для дітей з числа ВПО були виділені додаткові місця у дитячих садках та загальноосвітніх навчальних закладах; було переміщено  6 вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) з Криму та непідкотрольнх територій Донецької, Луганської областей; започатковано спрощений порядок вступної кампанії для абітурієнтів – ВПО; розроблений більш гнучкий механізм підтвердження кваліфікацій, освітнього рівня та переведення студентів з ВНЗ на окупованій території України тощо.

Але, паралельно вбачаємо проблеми з тим, що державою не забезпечується гарантоване законодавством право студентів – ВПО на пільгові умови навчання, а саме відсутні підзаконні нормативно-правові акти, які б визначали порядок отримання дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти такими категоріями громадян як ВПО і жителями тимчасово окупованій території України на будь-якій формі навчання. Також не виконуються норми Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти”, що наслідком чого існують проблеми з виділенням додаткових бюджетних місць на навчання ВПО у ВНЗ, відсутнє забезпечення студентів – ВПО місцями у гуртожитках на безоплатній основі тощо.

Крім того, рівень матеріально – технічного та фінансового забезпечення шкіл із дистанційною формою навчання та переміщених ВНЗ є вкрай несприятливим, що не дозволяє закладам функціонувати на повну потужність, а практичне виконання порядку переведення студентів з тимчасово окупованої території та підтвердження їх кваліфікацій/освітнього рівня знаходиться на незадовільному рівні та потребує суттєвого удосконалення.

2.6. Політичні права

Створенню умов для вільного доступу до голосування на загальнодержавних та місцевих виборах для реалізації політичних прав внутрішньо переміщених осіб має бути приділено більше уваги, оскільки близько 3,5% електорату України, які є внутрішньо переміщеними особами, позбавлені механізму повноцінної реалізації політичних прав.

На парламентських виборах в жовтні 2014 року усі ВПО (близько 500 000 осіб станом на жовтень 2014 року), не мали права обирати депутата Верховної Ради України  у мажоритарному  окрузі за новим місцем проживання. В жовтні 2015 року на місцевих виборах 1 345 100 переселенців взагалі не брали участі в виборах і не змогли обрати депутатів місцевих рад.

Разом з тим, значна частина ВПО вже більше року тому покинули свої домівки, асимілювались на новому місці проживання та сприймають себе членами нових територіальних громад. Отже, ця категорія виборців повинна також впливати на вибір депутатів місцевих рад за місцем свого фактичного проживання шляхом голосування.

Конституція України та міжнародні стандарти однозначно визначають рівність прав всіх громадян, зокрема в питаннях виборчого права. У статті 38 Конституції зазначається, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У статті 24 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначається, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Керівні принципи ООН з питань переміщення осіб в межах країни (1998) забороняють дискримінацію внутрішніх переселенців при використанні ними права на участь на рівноправних умовах в справах громади, право голосувати та брати участь у веденні державних та громадських справ, включаючи права доступу до ресурсів, необхідних для здійснення цього права.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Рекомендації ПАРЄ визначають зобов’язання держав щодо забезпечення на законодавчому рівні прав переміщених осіб під час виборів, у тому числі, і місцевих, однак, ці норми не були враховані Верховною Радою. На сьогодні ця проблема щодо реалізації виборчого права ВПО може бути усунена лише на підставі рішення суду на користь позивача.

З серпня 2015 року в Верховній Раді знаходиться три законопроекти, які пропонують вирішити питання голосування внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах. Законопроект 2501а (В.Хомутиннік, В.Бондар) передбачає можливість голосування ВПО шляхом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Альтернативні законопроекти 2501а-1 (С.Тарута, авторський колектив) та 2501а-2  (Ю.Льовочкіна) обидва пропонують забезпечити реалізацію права участі переселенців у місцевих виборах шляхом зміни виборчої адреси, однак у різний спосіб.

Експерти наполягають, що уваги вартий саме законопроект 2501а-1, оскільки він одночасно дозволяє реалізувати права внутрішньо переміщених осіб та уникнути виборчих маніпуляцій, пропонуючи використовувати заявний (а не автоматичний) принцип зміни виборчої адреси. Крім того, законопроект 2501а-1 вводить певні обмеження на повторну протягом року зміну виборчої адреси. Однак профільний комітет Верховної Ради дав негативну оцінку законопроектів, і вони не були внесені на розгляд депутатів.

Питання розробки механізму реалізації політичних прав внутрішньо переміщених осіб є в Постанові Верховної Ради України від 31.03.2016 Про рекомендації Парламентських слухань «Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції”. Згідно постанови, Кабінет Міністрів України зобов’язаний підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо можливості зміни виборчої адреси внутрішньо переміщеними особами на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік ВПО.

Втім, досі ніяких процесів та змін не відбулось. За оцінкою Омбудсмена, така ситуація порушує принцип недискримінації як в частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей (стаття 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»), становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення.

 2.7. Встановлення фактів народження, смерті на тимчасово непідконтрольних/ окупованих територіях України

Окремим питанням є отримання документів, що підтверджують факти народження або смерті на тимчасово непідконтрольній території України. На даний час українська сторона не визнає жодних документів, виданих так званими «ЛНР» та «ДНР». З іншого боку, не існує і процедур верифікації (підтвердження) виданих на непідконтрольній території документів, що у ряді  ситуацій унеможливлює реалізацію прав, наприклад, на соціальний захист та отримання допомоги при народженні дитини, на  спадкування тощо. Нажаль, в Україні досі не створена адміністративна (позасудова) процедура визнання документів про народження та смерть, що мали місце на тимчасово окупованій території України, та реєстрації даних фактів органами Реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

У лютому 2016 року до Цивільного процесуального кодексу України були внесені зміни (ст. 257-1) щодо особливостей провадження у справах про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово окупованій території України, які значно спростили процедуру розгляду справ означеної категорії порівняно із тою, що існувала раніше. Так, відповідно до ст. 257-1 ЦПК України, із заявою про встановлення факту народження заявник може звертатися до будь-якого суду на підконтрольній території України, а із заявою про встановлення факту смерті – до суду за межами непідконтрольної території. Суттєво скоротився строк розгляду заяв. І якщо раніше процес прийняття рішення про встановлення факту народження/смерті займав два-три місяці, зараз цей строк скоротився до декількох днів (іноді заяви можуть бути розглянуті і у день подання їх до суду). Також важливим є те, що рішення про встановлення факту підлягає негайному виконанню, тобто в день винесення рішення факт народження чи смерті вже може бути зареєстрованій у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, а заявник може отримати свідоцтво.

Тим не менш судова процедура має декілька суттєвих недоліків.

По-перше, це сплата судового збору. На даний час розмір судового збору у справах про встановлення фактів народження і смерті становить 275 грн 60 коп. (приблизно $10), що для деяких сімей, які проживають на тимчасово непідконтрольній території України, є достатньо вагомою сумою. За деяких обставин (важкий майновий стан, наприклад) суд може своїм рішенням скасувати судовий збір у конкретній справі, але для цього потрібно збирати докази і довідки на підтвердження зазначених обставин, а, по-друге, це питання все рівно залишається на розсуд суду.

По-друге, коло осіб, які можуть звернутися до суду із заявою, є обмеженим. Наприклад, для подання заяви про встановлення факту смерті на спрощеною процедурою, заявник повинен бути або родичем померлого, або його представником. При цьому, дуже часто до суду за встановленням факту смерті вимушені звертатися друзі, сусіди, члени сім’ї, які не мають кровних зв’язків із померлим тощо. У такому разі, спрощена процедура розгляду справи не може бути застосована.

3. Висновки та рекомендації

Отже, проаналізувавши проблематику, з якою протягом всього періоду тривалості конфлікту зіштовхувались та продовжують зіштовхуватись ВПО та жителі тимчасово окупованої, непідконтрольних територій Донецької, Луганської областей, можемо зробити висновок, що держава Україна, на жаль, недостатнім чином виконує свої позитивні та негативні зобов’язання по відношенню до своїх громадян, що знаходяться у справді складних життєвих обставинах, спричинених агресією Російської Федерації.  Рівень забезпечення, поваги та захисту прав зазначених категорій осіб, не дивлячись на ряд позитивних зрушень, знаходиться на незадовільному рівні та потребує якісного покращення.

У зв’язку з цим, від імені громадського сектору хочемо виокремити декілька основоположних рекомендацій для суб’єктів владних повноважень в Україні:

1. Верховній Раді України:

• ініціювати розроблення та законодавче затвердження Державної стратегії щодо відновлення цілісності України, окупованих територій, дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій українською владою території в районі проведення антитерористичної операції
• внести зміни до ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (до ст. 9 та 12) для створення можливості реєстрації фактів народження, смерті, що відбулись на тимчасово окупованій території, через адміністративну процедуру (безпосередньо органами РАЦС)
• визнати таким, що втратив чинність, ЗУ “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України”
• внести зміни до актів законодавства України з метою надання можливості голосування для внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах.

2. Кабінету Міністрів України:

• сприяти реалізації плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини
• не пов’язувати отримання соціальних виплат із довідкою внутрішньо переміщеної особи шляхом зміни Постанови КМУ від 05.11.2014 № 637
• припинити дію дискримінаційної системи призначення (відновлення) та здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщеним особам, що закріплена Постановою КМУ від 08.06.2016 № 365
• спільно з представникам національних та міжнародних організацій розробити та затвердити механізм виплати всіх видів соціальної допомоги, зокрема пенсій, громадянам, що проживають на непідконтрольних уряду Україні територіях Донбасу;
• внести зміни у Постанову КМУ від 16.12.2015 № 1035 з метою лібералізації порядку переміщення товарів, робіт, послуг через адміністративний кордон з Кримом
• нормативно визначити порядок здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти ВПО та жителями тимчасово окупованої території України за будь-якою формою навчання, а також удосконалити порядок переведення та підтвердження кваліфікацій/освітнього рівня студентів – ВПО
• сприяти вирішенню питання з виділенням фінансування для забезпечення ВПО додатковими бюджетними місцями в ВНЗ та забезпечення таких осіб місцями у гуртожитках на безоплатній основі
• сприяти облаштуванню пунктів пропуску на лінії розмежування в зоні АТО та на адміністративному кордоні з Кримом максимально сприятливими для перебування умовами із дотриманням усіх санітарно-гігієнічних вимог та мобільними центрами з надання адміністративних послуг.

Авторський колектив:

Благодійний фонд “Право на захист”

Благодійний фонд “Восток-СОС”

Громадська організація “Донбас СОС”

Громадська організація “КримСОС”

Донецька обласна організація ВГО «Комітет виборців України»

Інститут Суспільно-Економічних Досліджень[/vc_column_text]

[/vc_column_text]UN Special Rapporteur on the Human Rights of IDPs, Dr. Chaloka Beyani, came to Ukraine at the beginning of September. During his nine-day visit, Dr. Beyani met with government officials, civil society activists and IDP families. Members of NGOs assisting IDPs with protection of their rights, including R2P, presented the Special Rapporteur with a brief overview on the situation regarding the rights and freedoms of IDPs in Ukraine.

Full text of the overview:

Overview of current state of rights and freedoms protection of internally displaced persons in Ukraine

1. Introduction

2. Current state of rights and freedom protection of internally displaced persons in Ukraine

2.1. Accounting of internally displaced persons in Ukraine

2.2. Social Security

2.3. Access to pension payments for the residents of NGCA of Ukraine

2.4. Freedom of movement (Crimea, East of Ukraine)

2.5. Right to education

2.6. Political rights

2.7. Establishment of facts of birth and death on temporarily occupied territories of Ukraine

3. Conclusions and recommendations

 

Authors:

Charitable Foundation “The Right to Protection”

Charitable Foundation “East-SOS”

NGO “Donbas SOS”

NGO “CrimeaSOS”

Donetsk regional organization of All-Ukrainian non-governmental organization “Committee of voters of Ukraine”

The Institute of Social and Economic Research

 

1. Introduction

With the beginning of the Crimean peninsula occupation and armed conflict in Donetsk and Luhansk regions, Ukraine has faced a new phenomenon– mass internal displacement of the population. As of September 29th, 2016 according to the official figures of the Ministry of social policy of Ukraine, there are 1 705 363 internally displaced persons (hereinafter – IDPs). Near 60 % of all IDPs are children and elderly people.

During two and a half years of displacement authorities of Ukraine slowly and uncertainly have been implemneting policy aimed at stabilization of the situation in Ukraine, guaranteeing and protecting of IDPs’ human rights. The civil society notes out positive changes – the adoption of legislation that stipulates rights and freedoms of IDPs, the establishment of  the Ministry on Temporarily Occupied Territories and IDPs as a coordinating central body of executive power dealing with mentioned issues etc. Unfortunately, the majority of measures taken at the moment are not effective sufficiently; some of them completely contradict the Constitution of Ukraine and international obligations.

We are pleased to present a brief analysis of the human rights and freedoms of IDPs situation in Ukraine reflecting relevant recommendations of civil society organizations, being the authors of this document.

2. The situation with ensuring of rights and freedoms of internally displaced persons in Ukraine

Among the main problems that internally displaced persons (IDPs) in Ukraine are still forced to deal with are suspension or denial of social payments and incomprehensibility of the verification procedure. Moreover, according to the data from the NGOs that provide legal aid to IDPs, displaced persons more often ask for such aid when they need to renew certain documents such as passports, tax ID numbers, diplomas, property titles, etc., obtain IDP certificates, employment termination documents from employers located in non-government controlled areas of Eastern Ukraine (NGCA) and subsequent execution of employment documents, as well as subsidies on utility payments.

Other serious challenges for IDPs are finding employment and accommodation.

The two main problems that approximately 40% of IDPs have faced while looking for work are low wages and lack of vacancies matching their educational and professional skills levels. However, only half of the interviewed IDPs showed interest in further training in order to improve their professional skills. Also, a third of IDPs stated that employers often do not want to hire them and by doing so employers discriminate against IDPs in comparison to the locals.

In roughly 90% of cases IDPs from Eastern Ukraine and Crimea found accommodation in privately owned houses and flats and are obliged to pay rent with their own money due to the fact that the state targeted social assistance does not cover the rent payments. Close to 4% of IDPs are still residing in collective centres. That has a negative impact of slowing down their personal development and successful integration into the hosting communities.

IDPs have the same rights and freedoms as the rest of the population of Ukraine. Yet the internal displacement in Ukraine has created certain risks and vulnerabilities which are presented in more detail below.

2.1. Registration of internally displaced persons in Ukraine

It is impossible to say how many people are affected by problems with registration, or are not registering for a variety of reasons.

Not only has the government struggled to find an effective and efficient means of registering IDPs, it has also failed to make the information it has collected accessible to the public. As of yet, the government there was no established system for providing information about the characteristics of the IDPs it has registered (age, gender, etc.), nor has it produced an overall profile of the displaced population.

At the same time, according to the Ministry of Social Policy information on August 2^nd, 2016 a Single Information Database of IDPs (SID) was launched in a test mode as part of the Project “Comprehensive stabilization support of IDPs and affected populations in Ukraine”, created with the financial support of the European Union.

The indicators of reliability of the information system will be evaluated based on the trial mode exploitation and tests that will be carried out. All the identified deficiencies and observations as well as the timing of completion will be specified in the minutes of approvals. After making all the changes an act of transferring the SID into full operation mode and an act of completion will be made.

It is expected that the SID will be introduced in September 2016.

Functionality of the database expands by adding data on placement, employment, education, specialization and professional education, needs and intentions of displaced people. The work on launching an information exchange between the SID and the State Border Service of Ukraine via the information system “Arkan” is also conducted.

The implementation of a secure network of transferring data from Ministry of Social Policy (MoSP) is being completed by creation of infrastructure of cryptographic protection of data links between the MoSP and structural units on social protection of local state administrations.

It was established a cooperation between SID software developers and state enterprise “Information Centre of the Ministry of Social Policy”. The unloading of data from the existing information system of registered IDPs into SID was carried out.

At the moment MoSP provides technical assistance to structural units on social protection of local state administration on the operation of the SID software and secure network of transferring data of Ministry of Social Policy. Also, as part of the Project trainings for social protection units’ staff on the operation of the updated database were held.

In addition, on June 8, a new form of IDPs certificate was approved by the Government. And now it looks like a sheet of A4 paper stamped and signed by the authorized person. A certificate is provided for free and made immediately if a registration of place of residence in NGCA exists in a passport of an IDP, or within 15 days in case of absence of a stamp of registration of place of residence in national passport and confirmation of residence by sufficient evidence. The list of evidence is not exhaustive, it can be documents, photos and videos – all that is allowed as evidence to establish a fact in civil law and has legal significance. It also can be documents on ownership, education, extracts from a labour book etc.

Each person who applied for an IDP certificate, including young children, could receive an IDP certificate.

Children are given special attention: the government regulated the order of obtaining an IDP status by minor orphans and children deprived of parental care, defined a list of documents that must be submitted for this purpose. It was also somewhat expanded. From now with the application for receiving an IDP certificate it is also could be submitted additional information relating to vulnerability of an applicant that needs a special attention: information about the place of education and upbringing of a child, on the legal representatives accompanying the child, about disability and the need for technical and other means of rehabilitation. Also, the state collects data on employment, education, specialization in professional education, position, profession of IDPs. In the future, it should help to implement long-term solution.

Another important point is the confirmation of the right to be registered as an IDP by persons serving sentences in prisons whose place of  residence was registered on the temporarily occupied territories or NGCA. This happened against the backdrop of an active dialogue on the transfer of convicted persons to places of detention in government controlled territory.

2.2. Social security

Cabinet of Ministers’ Resolution number 637 (November 5, 2014) “On social benefits for internally displaced persons” prescribes pension payments (monthly lifetime allowance), state grants and lifetime stipends, all other social benefits and compensation, compulsory social insurance to be made based on current location of IDPs, accredited by IDP certificate (outlined in Decree number 509, October 1, 2014).

Therefore IDPs can receive social benefits they are qualified for only after getting the official IDP certificate.

A special letter has been issued by the Cabinet on February 16, 2016 (№ 672/0/10-16/081), “On strengthening controls on accounting for internally displaced persons” in which the mandate was given to the management of social security offices to strengthen control over the procedure of registration of IDPs. Starting February 18, 2016, the social security offices started receiving lists compiled by Security service of Ukraine (SBU), containing information regarding IDPs who should be stricken down from the registry due to them allegedly residing in temporarily non-government-controlled areas (NGCA). The existence of these lists has been confirmed by the Minister for Social Policy, when he reported on partnership with SBU in their ‘crusade against social benefits fraud’.

Using these lists, the social security offices have started excluding IDPs en masse from the register, without notice.

Automatic suspension of IDPs certificates and consequently social benefits on the basis of lists generated by the unknown and unpredictable legal criteria without taking informed decisions in each particular case, is clashing with the Constitution and the Law of Ukraine “On the rights and freedoms of internally displaced persons” (hereinafter – the Law)..

First of all, the law does not provide an option to ‘suspend’ IDP certificates, thus making these decisions taken by the social security offices illegitimate.

There are only five reasons the certificate may be revoked:

• Applying to have the certificate made void;
• Committing a felony listed in article 12;
• Returning to the original place of residence;
• Moving to another country;
• Applying based on false information.

Additionally, the law prescribes the decision to strike a person down from the IDP registry to be made by a social security office, with a three day notice issued to the individual in question.

June 8 saw the Cabinet amend the Resolution number 637 “Some issues of social benefits internally displaced persons”. In particular, the proposed changes set up the Order of appointment (recovery) of social benefits to IDPs and monitor the validity of IDP claims based on their current place of residence.

These changes significantly worsen the position of those who were forced to leave their homes due to the armed conflict in the east, introducing additional discriminatory mechanisms when it comes to restore social benefits and control of the state. Moreover, these innovations are critical in terms of the widespread suspension of payments of all kinds of social benefits and pensions of thousands of IDPs for nearly five months.

2.3. State pensions for citizens residing in NGCA

Currently the government does not guarantee social security for people in NGCA, forcing them instead to use procedures established in Resolution number 637 designed for IDPs. This means that people who are eligible for the state pension guaranteed by the Constitution, are forced to travel away from their homes in uncontrolled areas and apply for IDP status, despite not being actually displaced. As a consequence, official statistics on the number of IDPs is wildly inaccurate. Around 1.2 mil seniors reside in NGCA. According to the Ministry of Social Policy around  800 000 of them were registered as IDPs in 2015.

Over the course of 2015 the Ministry suspended payment to over 180 000 IDPs, acting on data from SBU. Citing aforementioned ‘SBU lists’, by August 2016 the Ministry have flagged over 300 000 people as non-eligible for any payments or transfers. It is likely that these people were not able to undergo repeated certification due to residing in occupied territories, severing them from an important and often sole income source.

Most probably that the majority of citizens in NGCA will lose access to social security payments due to the new procedures adopted on June 8th. Often these people are unable to certify their status due to the difficulty of the journey required to do so (elderly or disabled people), with some being deprived of payments they are entitled for about two years.

2.4. Freedom of movement

Crimea

Albeit not as intensely, people are still moving from Crimea to mainland Ukraine. Relevant procedures however have been changed significantly since 2014.

In late 2014 rail and bus connection with Crimea have been suspended. Summer 2015 saw the Cabinet establishing a new procedure for entering and leaving occupied territories, simplifying the process for minors, foreign citizens and people with no citizenship. In October 2015 a civil ‘blockade’ of the peninsula have commenced on the border with Crimea, initiated by Ukrainian activists, aiming to severe economic ties with Russian federation. As a result, on December 16, 2015 the Cabinet have prohibited movement of certain goods and services to and from occupied territories. Only a limited number of items were still allowed to be moved to and from, including personal belongings and food up to 10 000 UAH and 50 kilos per person.

Despite these new restrictions have been a cause of much outrage from citizens, local and foreign NGOs, as being an example of encroachment over the freedom of movement, no changes have been made to it so far.

On August 7, occupation forces on the peninsula have abruptly closed checkpoints of Kalanchak, Chaplinka and Chingar, causing lengthy queues on both sides. This was exacerbated by complete absence of amenities required to support such a large number of people at those checkpoints. Thus, territory of checkpoints, or buffer zone between them is not equipped with toilets, a well or other source of water and shelter from the sun.

By August 10 the work of checkpoints has been resumed and normalised since. Later it became known that the reason for such a temporary blockade was a conflict between the security forces of the Russian Federation. In addition, during the aforementioned period, human rights activists noted the active militarization of the administrative border from the Crimean side.

Eastern Ukraine

Freedom of movement of civilians is limited to the territory of Donbass. In January 2015 the Interim Order to control the movement of persons, vehicles and goods along the contact line within the Donetsk and Lugansk regions was approved, which, in particular, introduced the need to obtain permits to cross the contact line.

Currently there are 6 official corridors, with four in Donetsk region:

• Gnutove
• Novotroytske
• Maryinka
• Zaytsevo

And two more in Luhansk region:

• Stanitza Luhanska (pedestrian traffic only)
• Zolote (not functioning since ‘LNR’’s refusal to cooperate)

All checkpoints are still subject of occasional and sudden interruptions due to armed conflicts sparking up.

In terms of throughput, demand still vastly surpasses checkpoints’ capacity, with 25000 people crossing the contact line every day, with queues ranging from 1 to 20 hours long, often leading to people being forced to spend the night at the checkpoint, risking being hurt in armed clashes.

Overall, checkpoints lack proper amenities to  accommodate people in extreme weather. In July, two deaths were reported of people who became ill in the queue (checkpoint Zaitsevo, checkpoint Mayorsk on so-called “DNR” side).

There is an urgent need to improve the capacity and equipment of checkpoints throughout the contact line and increase the number of corridors especially in the Luhansk region.

2.5. The right to education

As of August 2016, the issue of IDPs’ access to education is partially resolved. Additional places in kindergartens and schools were allocated for the children of IDPs; 6 higher educational institutions were relocated from Crimea and the NGCA; a simplified procedure of enrollment for IDP-enrollees was created; a more flexible procedures of confirmation of educational level and transfer of students from the occupied territory were established etc.

However, there are evident problems with the state-declared benefits for IDP students, namely the fact that the secondary legislation that would determine how to get pre-school, extra-curricular, secondary, vocational and higher education in any form of studying by IDPs and residents of temporarily occupied territory of Ukraine is absent. A full implementation of the Law #425-VIII is also lacking, because of which there are problems with the allocation of additional budget places for IDPs in the higher educational institutions, free places in dormitories for IDP students are absent etc.

In addition, the level of technical and financial support of schools with the possibility of distance learning and displaced HEIs is unsatisfying, which makes it difficult for the institutions to function properly. The implementation of transfer procedure of the students from the temporarily occupied territory and confirmation of their education level are at an unsatisfactory level and need substantial improvement.

2.6. Political rights

More attention must be paid to the creation of a free access to voting in national and local elections for IDPs, as about 3.5% of the Ukrainian electorate who are internally displaced are deprived of the full mechanism for realization of their political rights.

In the parliamentary elections in October 2014, all IDPs (about 500 000 people as of October 2014), had no rights to elect a deputy of the Verkhovna Rada of Ukraine in majority constituency at their new place of residence. 1 345 100 IDPs did not participate in October 2015 local elections and failed to elect local councils.

However, much of IDPs left their homes more than a year ago, assimilated in their new place of residence and perceive themselves as members of the new communities. Therefore, this category of voters should also influence the choice of local councils at their place of residence by voting.

The Constitution of Ukraine and international standards clearly define the equality of rights of all citizens, particularly in the matters of electoral law. Article 38 of the Constitution states that citizens have the right to participate in the administration of state affairs, in All-Ukrainian and local referendums, to freely elect and to be elected to bodies of state power and bodies of local self-government.

Article 14 of the Law of Ukraine “On ensuring of rights and freedoms of internally displaced persons” states that IDPs shall enjoy same rights and freedoms as other persons that permanently reside in Ukraine in accordance to the Constitution, legislation of Ukraine and international agreements. Their discrimination upon exercising any rights and freedoms based on their internal displacement shall be prohibited.

Guiding Principles on Internal Displacement (1998) prohibit discrimination against IDPs as a result of their displacement in the enjoyment of the right to associate freely and participate equally in community affairs, the right to vote and to participate in governmental and public affairs, including the right to have access to the means necessary to exercise this right.

Recommendations of the Committee of Ministers of the Council of Europe, Recommendations of the PACE define the obligations of States to legally ensure the rights of displaced persons during the elections, including local, however, these rules have not been considered by the Verkhovna Rada. Today this problem about the implementation of the electoral law of IDPs can be eliminated only by a court decision in favor of the plaintiff.

Three bills that propose to solve the issues of voting in local elections for IDPs are registered in the Verkhovna Rada since August 2015. The bill #2501 (V. Homutynnik, V. Bondar) propose the possibility of voting for IDPs by allowing to temporary change the place of voting, without changing their voting addresses. Alternative Bills #2501a-1 (S. Taruta and others) and 2501a-2 (Y. Liovochkina) both offer to solve electoral issues by changing voting addresses of IDPs but in different ways.

Experts insist that the Bill 2501a-1 deserves the most attention, because it simultaneously allows IDPs to realize their rights and to avoid electoral manipulations. It proposes to use by-notice (not automatic) principle of the change of voting address. In addition, the Bill #2501a-1 introduces certain restrictions on the second change of address within a year. However, the relevant committee of the Verkhovna Rada gave a negative assessment of both bills and, as a result, they were not submitted to the deputies.

The issues of the development of the realization mechanism of the political rights of IDPs are reflected in the Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine passed on March 31 2016 On recommendations of Parliamentary hearings «The state of the rights of internally displaced persons and citizens of Ukraine residing in the temporarily occupied territory of Ukraine, and in the temporarily uncontrolled territory in the area of the anti-terrorist operation». According to the resolution, the Cabinet of Ministers of Ukraine shall prepare and submit to the Verkhovna Rada of Ukraine a number of legislative proposals on the possibility of changing voting addresses of IDPs based on personal applications and IDP certificates.

However, no changes have occurred. According to the Ombudsman, this situation violates the principle of non-discrimination, both in terms of equality of rights and freedoms and equality of opportunities (Article 2 of the Law of Ukraine “On Principles of Prevention and Combating Discrimination in Ukraine”), constitutes indirect discrimination on the grounds of the place of residence and being an IDP, and contradicts the standards of international law, the Constitution, laws of Ukraine, and Ukraine’s commitments to ensure sustainable integration of IDPs at the place of their displacement.

2.7. Establishment of facts of birth or death that occurred on NGCA / occupied territories of Ukraine

Particular issue is a receiving the legal documents that confirm the facts of birth or death that occurred on NGCA of Ukraine. Now Ukraine does not recognize any legal documents, which were issued by so-called “LPR” and “DPR”. On other hand, there are no legal procedures of verification (confirmation) of documents that were issued on NGCA and in some cases, such situation makes realization of rights for social protection, birth assistance, right of inheritance etc. impossible. Unfortunately, there is no administrative (non-court) procedure of recognizing of documents of birth or death that occurred on the temporarily occupied territory of Ukraine and procedure of registration of those facts by bodies of civil registration.

In the February of 2016, the amendments (art. 257-1) to the Code of civil procedure of Ukraine were made. These the amendments concern the establishment of facts birth or death that occurred on the temporarily occupied territory of Ukraine and substantially simplified the procedure, which had been applied before. Thus, according to the art. 257-1 of the Code of civil procedure of Ukraine, the applicant may address to any court in the territory that is under government control to establish the fact of birth or death. Also, the term of trial was reduced essentially. If earlier the process of trial lasted for two-three months, now that term is several days (in some cases the trial is done in the day of receiving of application by court). The other significant issue is that the decision is subject to immediate execution.

However, the court procedure has some significant drawbacks.

First, it is the payment of the court fee. Now the amount the court fee in the cases of establishment of facts of birth or death is 275.60 UAH (it is about $10), which is sizeable amount of money for some families that live in NGCA. In some circumstances (i.e. tough financial position), the court may free the particular applicant from the obligation to pay the court fee by special decision. However, the evidences of such circumstances should be presented and the decision is still depends on the position of court.

Second, the circle of applicants for such cases is limited. I.e. only a relative or lawful representative can address to court for establishment of fact of death by simplified procedure. Friends, neighbors, family members who had no blood relations with a deceased. In that case the simplified procedure can not be applied.

3. Conclusions and recommendation

Thus, having analyzed the problems faced by IDPs, and other conflict-affected population of the occupied territory and NGCA during the conflict, we conclude that, unfortunately, Ukraine does not fulfill its “positive” and “negative” commitments as for its citizens facing difficult circumstances caused by the Russia’s aggression. Notwithstanding certain positive changes, general level of protection of and respect to the aforementioned categories of citizens remains unsatisfactory and requires substantive improvement.

Hence, we would like to provide the following recommendations to the governmental stakeholders of Ukraine on behalf of the civil society members:

1. To the Verkhovna Rada (the Parliament):

• Initiate development and legislative approval of the State strategy as to restoration of Ukraine’s integrity, occupied territories, compliance with and respect to the rights and freedoms of IDPs residing on the temporarily occupied territory and NGCA;
• Introduce amendments to the law of Ukraine “On the rights and freedoms of citizens and the legal regime on the temporarily occupied territory” (to the articles 9, 12) in order to ensure the administrative procedure to register birth and death on the NGCA by the registry;
• Repeal the law “On creation of the free economic zone Crimea and on the specifics of the economic activity on the temporarily occupied territory of Ukraine”;
• Introduce amendments to the law and bylaw in order to ensure IDPs’ rights to participate in local elections.

2. To the Cabinet of Ministers:

• Support implementation of action plan on implementation of the National strategy on human rights;
• Amend the CMU’s Decree of November 5, 2014 #637 in order not to associate social payments with IDPs certificates;
• Suspend discriminatory system of control, appointment and renewal of the social payments to IDPs, provided by the CMU’s Decree of June 8, 2016 #365;
• Along with the representatives of NGOs and INGOs develop and adopt the mechanism of all kinds of social payments, including pensions, to all the citizens residing on NGCA;
• Amend the CMU’s Decree of December 16, 2015 #1035 to ensure liberalization of transportation of goods and services through the administrative border with Crimea:
• Set the order to acquire preschool, school, professional and higher education by IDPs and by the residents of the temporarily occupied territory of Ukraine under any form of education. Also, improve the order to transfer and proof of qualifications by the IDP students;
• Support sponsorship to provide IDPs with additional budget places in universities, free dormitories;
• Equip all the checkpoints at the administrative borderlines with NGCA and the temporarily occupied territory Crimea with essentials and create the most favorable conditions in compliance with the sanitary requirements and the mobile centers to provide administrative assistance.

[/vc_column_text]

[/vc_column_text]