Є маленькі села з великими проблемами. Одним з таких сел є Тепле, яке нещодавно відвідали співробітники Сєвєродонецького офісу БФ «Право на захист» монітори Алла Гуцол та Дмитро Щербаков разом з юристом Ярославом Авраменко .
«У нашому селі справжня гуманітарна катастрофа, – говорить голова сільради Зіменко Ірина Володимирівна. – Село віддалене, автобусного сполучення майже нема, єдиний варіант – орендувати приватне авто, але у людей нема грошей, бо нема роботи. Зараз готуємося до зими. Як будемо виживати – не знаю».
«Людям нема за що купити дрова чи вугілля. Ми, звичайно, будемо озвучувати проблему і шукати шлях її вирішення, бо залишитися в холоді ризикують понад 1000 людей», – розказує Алла Гуцол.
«Мене вразило, що приміщення пошти та сільради є приватною власністю. Сільрада платить орендну плату за користування ними. Сьогодні власник вирішив, що нерентабельно у приміщенні тримати пошту. Одна людина, у якої є власний інтерес, легко може залишити чотири села без відділення пошти. Як люди будуть отримувати пенсію та кореспонденцію?», – обурюється Дмитро Щербаков.
Після зустрічі з головою сільради співробітники БФ «Право на захист» зустрілися з ВПО, провели групову та індивідуальні юридичні консультації.
«Людей переважно цікавлять питання оформлення субсидій. Адже на сьогодні для них це чи не єдиний спосіб виживання. Під час індивідуальних консультацій кожен розповідав про свої біди, які не в змозі сам здолати, – ділиться Ярослав Авраменко. – Наприклад,прийшла жінка, у якої чоловік забрав дітей, не дає з ними спілкуватися. Безперечно, його дії не в правовому полі. Будемо працювати».
Село Тепле знаходиться за 12 км від лінії розмежування. Сьогодні в селі мешкає 50 ВПО, а всього населення – 1387 осіб. Особливість села – дачний масив, де поселилися, переважно, ВПО. Умов для проживання в зимовий період там нема. Люди стоять перед вибором – повертатися на непідконтрольні території до своїх осель, чи виживати тут. Повертатися не всім є куди.
«Я б повернувся додому, бо тут нема умов для проживання. Взимку буду вогнище розпалювати. Такий собі камін на свіжому повітрі, – сумно всміхається 60-річний Сергій. – Мій будинок у Луганську повністю розграбовано – вікон нема, речей теж. Вирізано, навіть конвектори та труби опалення… Тут у нас звичайний дачний будиночок – для проживання влітку, опалення нема… Вибору теж».
Гуманітарні організації в селі не працюють, бо вважається, що воно віддалене від лінії розмежування та від конфлікту постраждало мінімально – лише декілька будинків, що були розташовані поруч з локаціями військових. Сьогодні військові розташовані в центрі села. Голова сільради запевняє, що конфліктів нема, але населення все ж таки розуміє: якщо знову обстріли, то ціль – локації військових.[boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3894,3896,3895″]