Два роки тому Андрій з дружиною і дворічним сином переїхав з м. Антрацит у село Любимівка Дніпропетровської області.

«Ми тікали з дому, взявши тільки найнеобхідніше, тож речей у нас майже немає. Але це все наживне, головне – здоров’я», — каже Андрій.

Живеться родині не просто: син погано бачить, майже не ходить і відстає у розвитку. До того ж, дитина не їсть глютен і молочні продукти, тому йому необхідно купувати тільки дорогі антиалергенні суміші і супи. На довершення до всіх бід, хворіє дружина.

«Нещодавно синові замінили кришталик в одному очкові, а в другому — потім, років у п’ять, коли, дай Бог, гроші будуть, — ділиться чоловік. — Нам часто доводиться їздити у Дніпро на процедури до дитячого невролога. А зараз збираємося до Києва в Охматдит на проходження чергового курсу лікування».

Андрій показує хату-мазанку, яку вони знімають за 500 гривень, і розповідає про те, що не може влаштуватися на постійну роботу, тому що необхідно доглядати і за дитиною, і за дружиною. Зараз чоловік заробляє ремонтом електротехніки: мобільних телефонів, телевізорів тощо

«Ось, оформляємо синові інвалідність, — говорить він. – Буде трохи грошей хоча б на ліки і памперси».

Нова дитяча коляска для хлопчика виявилася дуже до речі – стара вже зовсім розвалилася і не витримала б чергової поїздки у Київ.

Спілкування з Андрієм, який розповідав про сина, про зміни на краще у здоров’ї малюка, про свою щиру вдячність лікарям у Дніпрі та Києві, які допомагають дитині, не може залишити байдужим. Це людина з тихою, але непохитною силою у серці. Незважаючи на труднощі, він не втрачає стійкості духу і вірить, що зможе пройти через випробування. Його життєва позиція викликає щиру теплоту і глибоку повагу.

Ми бажаємо Андрію і всій його родині здоров’я, успіхів і позитивних змін у житті.[/vc_column_text]

[/vc_column_text]