Чи може бути щось страшніше, ніж самотня та бідна старість? Мабуть, тільки старість, яка забарвлена кольором війни.

У селі Андріївка, що за декілька кілометрів від лінії зіткнення, переселенців не багато, адже від вибухів щоночі тут дуже голосно. Баба Рая переїхала сюди ще у 2015 році. Будиночок, який лишився після рідні покійного чоловіка, хоч був старий, яка і сама бабуся, але саме він дав їй прихисток.

«У Горлівці я дуже боялася вибухів, там стільки будинків зруйновано, стільки людей вже загинуло! А в мене хворе серце, тому я такі навантаження не витримаю, – розповідає бабуся. – Син з онуками їхати не захотів: сказав, що від дому нікуди не поїде. Так майже два роки ми і не бачимось: рідні не мають грошей, щоб переїхати через КПВВ, адже треба більше двох тисяч гривень!».

Самій бабі Раї, щоб поїхати до рідні, не вистачить ані здоров’я, ані грошей: через призупинення виплат вона не отримувала пенсію майже п’ять місяців. Якщо б не допомога місцевої сусідки, то старенька померла б з голоду та без ліків.

Наразі пенсію бабусі відновили. Але зараз інша біда: гроші не можна отримати через листоношу – тільки через банк. Але як дістатися до банку, коли баба Рая ледь по ходить двору з палицею!

Чи замислювались можновладці, що часто в селах немає не тільки відділень Ощадбанку, але й банкоматів?
Зараз багато сільських пенсіонерів-ВПО опиняться перед вибором: з неймовірними зусиллями добиратися до найближчих відділеннь банку у містах або довіряти чужим людям отримувати пенсію.[/vc_column_text][boc_img_gallery fixed_size=”yes” img_hover_effect=”2″ image_ids=”3649,3650,3651″]

[/vc_column_text]