Уряд вкотре береться за облік переселенців. Не все так лячно та забюрократизовано: ніхто не збирається кликати людей на перереєстрацію, не треба доводити у довжелезних чергах, що виїхали з-під обстрілів на мирну територію. Наявну в Міністерстві соціальної політики базу внутрішньо переміщених осіб удосконалять, наповнять її інформацією про потреби та проблеми конкретних переселенців. Наразі ця база порожня, містить лише дані про ім’я та прізвище людини, звідки вона виїхала та де зараз проживає.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман нещодавно заявив, що база переселенців має відображати загальну картину потреб ВПО. Щоб підкріпити свої слова, глава уряду затвердив «Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб» — це своєрідні правила користування такою базою.
«ЦЕ БУДЕ ГАРНИЙ ІНСТРУМЕНТ»
Що це дасть конкретним людям? Якби це було у перші місяці переїзду громадян з окупованих чи близьких до лінії фронту територій, такий облік став би хорошим інструментом для держави, такою собі підказкою, що далі робити з цими особами: кому надавати пільгові кредити на житло, кому шукати нову роботу, в які регіони спрямовувати більше міжнародної чи державної допомоги тощо. Наразі ці питання здебільшого вирішують неурядові організації. Між іншим, волонтери та правозахисники вимагали від уряду створення такого обліку переселенців ще у 2014 році.
Два роки тому допомогу з розробкою такого реєстру пропонувало Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Однак щось не склалося. Грошей у державному бюджеті так і не знайшлося, зрештою існуючу нині систему обліку Міністерство соцполітики створювало за кошти Міжнародної організації з міграції. Саме ця система стане тим повноцінним реєстром, який мав працювати в Україні «позавчора». Наразі база працює в тестовому режимі, а незабаром після появи урядової постанови про правила користування нею має стати повноцінним інформаційним ресурсом, присвяченим проблемам ВПО.
Якщо облік запрацює так, як обіцяє уряд, це стане чи не першим позитивним кроком, котрий держава зробить назустріч переселенцям. У цьому переконана правовий аналітик благодійного фонду «Право на захист» Олена Виноградова: «У принципі добре, що цей нормативний акт було прийнято до того, як база запрацює. Після цього має з’явитися відкритий доступ до неї, буде сайт, де відображатиметься загальна статистична інформація, якою зможуть користуватися всі. Мають бути дані про кількість переселенців, хто де живе, які їхні потреби. Сподіваюся, нічого поганого не станеться. У бюрократичному плані на людей не буде навантаження, мають запрацювати особисті кабінети для переселенців. Будуть агреговані дані по певній місцевості, які там є потреби у ВПО — це дозволить донорам і волонтерам координуватися між собою та вирішувати ті чи інші проблеми. Як держава буде реагувати — тут боюся щось прогнозувати. Якщо працюватиме так, як задекларовано, це буде гарний інструмент».
«ДЕРЖАВА НЕ ЗНАЄ, ДЕ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ ЖИВУТЬ І В ЯКИХ УМОВАХ»
Наразі експерти мають єдине питання до оновленої бази: чи справді вона відображатиме потреби конкретних осіб? Якщо так, то як держава збирається цю інформацію отримувати? На думку головного координатора громадської організації «Донбас SOS» Олександра Горбатка, такі дані було б доречно зібрати під час нещодавньої верифікації переселенців, коли перевіряли, чи мають вони законні підстави для отримання соцвиплат.
«Цього, на жаль, не зробили. Ми завжди спізнюємось у цих питаннях на крок. Змусити людей знову пройти через ці бюрократичні кола нереально. І що це дасть? Намалюють ці потреби, але не думаю, що це позитивно вплине на громадян, вони не будуть взагалі реєструватися, бо втомилися від постійних перевірок і незадоволені діями влади, — додає Олександр Горбатко. — Існуючий облік справді треба наповнити проблематикою. Держава на замовлення міжнародних донорів повинна розробити програми, на що ці кошти можна спрямувати. Проте держава не знає, скільки потрібно шкіл, де переселенці живуть і в яких умовах. Тому влада вважає, що є необхідність розповісти про ці потреби. Але якщо це перекласти на наші управління соцзахисту, вони проклинатимуть чиновників, а більше не буде кому цим зайнятися».
ЗАМІСТЬ ВЗАЄМОДІЇ — НЕДОВІРА
За словами Олександра Горбатка, одна з причин, чому облік переселенців так і не запрацював за два з половиною роки конфлікту, — це відсутність стратегічних планів щодо вирішення проблем ВПО. Відповідно немає дієвого механізму підтримки цих громадян, а взаємодії між державою та переселенцями просто не існує. Цей вакуум заповнила недовіра, через що чимало переселенців задумуються про повернення додому.
«Кроки, зроблені владою, дуже маленькі. Слід розуміти, що ось ця допомога переселенцям через певний час закінчиться. Як показує міжнародна практика, такі гроші виділяються на два з половиню роки, тобто на кінець літа наступного року всі ці виплати просто припиняться. Буде так, що люди зневіряться і повернуться на свої території», — резюмує активіст.
На фоні тотальної зневіри оновлений облік переселенців все ж видається маленькою перемогою. Олена Виноградова вважає, що запуск цього ресурсу стане стартом для позитивних змін у відносинах між чиновниками та переселенцями. Бо наразі юридична допомога, соціальні програми, проекти з працевлаштування або надання пільгового житла є результатами роботи не державних, а волонтерських і громадських ініціатив. Та спочатку дочекаймося перших результатів дії нового реєстру.