Найефективнішим способом розв’язання проблем в умовах конфлікту світова практика визнає діалоги між усіма його учасниками. Це завжди непростий і розтягнутий у часі процес, утім у довгостроковій перспективі він дає змогу досягати консенсусу. Нещодавно БФ «Право на захист» розпочав вкрай важливий проєкт «Діалоги». За участі професійних фасилітаторів (ці люди модерують діалог) учасники дискутують про різні аспекти екологічної ситуації в Донецькій та Луганській областях: затоплення шахт, просідання ґрунтів, викиди шахтного газу тощо. Наразі відбулося шість діалогів і кожна така зустріч допомагає людям по обидва боки лінії розмежування не лише слухати, а й чути один одного для розв’язання спільних проблем.
«Я впевнена, що тільки інклюзивний діалог може призвести до сталого миру. Залучення якомога більшої кількості сторін до процесу примирення дасть змогу почути та взяти до уваги думки людей із різними та навіть полярними поглядами на ситуацію, що вкрай необхідно для стійких соціальних взаємовідносин», — наголосила координаторка проєкту Наталія Проскуренко.
Поза формальними переговорами, які відбуваються за участі представників світових політичних гравців, є низка діалогових ініціатив, які покликані шукати вирішення ситуації з конфліктом на Донбасі. Адже, перебуваючи у своїй інформаційній бульбашці, політики часом втрачають зв’язок із простими людьми та не відчувають їхніх потреб, а нагальні проблеми часто зникають із порядку денного переговорів на високому рівні. Неформальні ж миротворчі діалоги існують для створення зв’язків між громадянами з різним ступенем впливу на процеси, які відбуваються в державі.
Екологічні проблеми майже завжди відкладені в часі. Інколи непомітні одразу, вони не привертають багато уваги, утім можуть мати дуже відчутні наслідки. Саме такі ризики є в постраждалих від конфлікту Донецькій і Луганській областях. Закриття й затоплення шахт на підконтрольній і непідконтрольній уряду України території можуть становити неабияку небезпеку для водоймищ, грунтів і атмосферного повітря, та найбільше — для здоров’я місцевих жителів.
Розв’язвати ці проблеми потрібно вже зараз. Тому учасники нашого діалогового проєкту, які є експертами у сфері екології, намагаються виробити рекомендації зі спільних дій з обох боків лінії розмежування для запобігання екологічній катастрофі.
Фахівці у сфері екології, залучені до проєкту, зауважують: «Упродовж довгого часу розвиток нашої країни характеризувався незбалансованим споживанням природних ресурсів, низьким пріоритетом екологічних питань. Першопричиною екологічних проблем України є переважання техноекосістем із ресурсо- та енергоємними галузями промисловості, які негативно впливають на довкілля. Вугледобувні регіони України мають високий показник промислових об’єктів: гірничодобувних та переробних, металургійних, енергетичних, хімічних тощо. Ці райони є також найбільш густонаселеними. На територіях, де проводяться гірничодобувні роботи проживають приблизно 20 % населення держави, а обсяг житлової забудови за останні роки досяг 30 %.
Інтенсивне і тривале використання мінеральних ресурсів у вугільних басейнах України призвело до суттєвих екологічних змін у довкілля. Основними чинниками впливу є: висока концентрація гірничодобувних компаній на незначній території, високий рівень виробленості більшості родовищ і брак фінансування діяльності. Масове й майже одночасне закриття вугільних шахт і знищення відповідної інфраструктури, пов’язані з бойовими діями, значно порушили екологічний баланс, у свою чергу призвело до небезпечних екологічних змін на території площею майже 30 тис. км2. Головними технічними та екологічними проблемами є: знищення підстильної поверхні й рослинного покриву в результаті вибухів і застосування військової техніки; затоплення шахт і прилеглої території та можливість відтоку мінералізованою шахтної води на поверхню з утворенням затоплених ділянок; забруднення ґрунтових вод; майже повне припинення функціонування очисних споруд та пошкодження сховищ радіоактивних і токсичних відходів; забруднення атмосфери й літосфери хімічними продуктами, які утворюються внаслідок вибухів боєприпасів. У результаті бойових дій, що тривають на великих територіях Східної України, немає практичної можливості проведення екологічного моніторингу техноекосістем промислових комплексів вугледобувних підприємств.
Зараз Донбас як аномальна техноекосістема за умови масового затоплення шахт (до 70 %), яке прискорилося з початком збройного конфлікту з 2014 року, перебуває в стані регіонального переважно некерованого підйому рівнів підземних вод, просідання територій і погіршення екологічних параметрів техноекосістеми промислових комплексів вугледобувних підприємств».