Діалогові проєкти – попри ефективніть цього інструмента – завжди виклик для тих, хто їх проводить та організовує, адже дуже важко утримати учасників із протилежними точками зору в конструктивному руслі та ще і прийти до спільних рішень. Проте участь в таких активностях дозволяє не тільки отримати додаткову інформацію, але інакше подивитися на проблему чи ситуацію. Учасник одного із наших діалогових проєктів поділився з нами своїми думками і враженнями від в діалогах. Ми ж, своєю чергою, ділимося з вами.
«Минулого року я познайомився з діалогами. Так, щоб не тільки про погоду поговорити, а розуміти людей, один одного (і про погоду теж). І це дуже цікавий процес, який наштовхує на глибинні рефлексії (переусвідомлення). Це не так просто. І ні друзям, ні подругам я не бажаю занурюватися заглибоко, бо в кожного своя глибина і можна заглибоко нирнути. То не з найприємніших. Та все ж це дає свій результат. Дає можливість зрозуміти та прийняти себе та інших.
[…]
Якось ми обговорювали це з родиною і зрозуміли, що дуже складно пояснити, що таке діалог і який він має вплив. Кажеш, це такий і такий процес, займалися тим і тим. Тебе питають: «А який результат? А який сенс? А де методичка?». А відповісти не так просто, бо в людей своє уявлення і важко пояснити, що це річ, яка змінює тебе – людину, – а не ситуацію навколо. Для того, щоб змінилася ситуація, потрібно, щоб змінились всі, хто до неї причетний. А не ти один.
[…]
Діалог – це інструмент. Надихнувшись процесом, я не розумів, як можна не йти на діалог? Як можна не шукати точки дотику? Як можна концентруватися на тому, що роз’єднує, а не об’єднує. А пояснення лежало на поверхні. В діалозі має бути дві сторони, якщо однієї не стає, то це монолог. І абсолютно нормально не вести діалог, якщо таке рішення прийнято. […] Адже або дві сторони діалогу напружуються і шукають рішення, або кожен диктує свої умови і переможе сильніший (правда часто це проявляється не як win-lose, а lose-lose).
[…]
Результат здобувається в ході процесу. Дійшов до висновку, шо саме так потрібно рухатись. Якщо по-іншому, то результат перетворюється на самоціль і досягається. І тут, ніби, круто. Все, досягли, здобули так би мовити. А шо далі? Не ясно. Ціль не може ставати самоціллю. Типу вийти на гору, щоб побувати на горі. Це дуже цікавий підхід. Насправді ж взбираються на гору не для того, щоб просто там побувати. А для того, щоб пройти шлях на неї і побачити горизонт, який є, насолодитись і йти далі.
[…]
Дорожчий шлях, бо кінцева точка завжди буде змінюватись, якщо хочеш розвитку, а не стагнації. Планувати потрібно, та дивитись на життя не завданнями та цілями, а шляхом. І будьте готові до того, шо в процесі вони можуть змінюватися. Завжди їх перевіряйте на те, чи вони відповідають вашій меті та вашій місії. І найголовніше чи цілі не стали самоцілями.
[…]