– Я все життя – то під землю, то під воду, – сміється чоловік.
микола Олександрович 22 роки працював підземним гірничим робітником, служив у ВмФ, підводник. Вперше спустився у забій у 19 років.
– Коли опинився під землю, сиджу і думаю: «Господи, це що – так щодня? До самої пенсії? та ну!». Я не мріяв про таку професію, але треба було якось жити. сім’я не мала достатку. А шахтарі й зарплатню мали гарну, і в пошані були. – згадує Микола Олександрович.
Якось воно так склалося, що не покинув забою, і таки допрацював до пенсії. Щодня спускався до шахт торецька та Шахтарська. Неодноразово був заохочуваний керівництвом, працював сумлінно. Умови шкідливі, тож у 51 рік Микола Олександрович має і спину хвору, і легені запилені… і неможливість підтвердити свій зароблений пільговий стаж.
Шахти розташовані на непідконтрольній території, Микола Іванович – на підконтрольній…
У 2014 році Шахтарськ палав від вибухів.
– ми сиділи у підвалі власного будинку. Я не хотів залишати свого дому, тож швидко обладнав підвал для проживання: там і хліб пекли собі, і закрутки доробляли…
микола Олександрович прекрасно розумів, що залишатися небезпечно. Але все так невчасно! Вже за рік – омріяна пенсія. можна пожити для себе: хочеш – відпочиваєш, хочеш – знаходиш собі заняття до душі… Ох, мрії…
А тут таке почалося… танки містом їздять, будинки неподалік зруйновано. Як воно буде? Жінки плачуть, хочуть виїхати. Куди? А як же будинок, майно? Що на новому місці? За що жити? На жодне запитання відповіді не було. Їхати з дому Микола Олександрович не поспішав…
Насправді, тоді можливості виїхати і не було. Траси щедро «поливалися» свинцем.
Як тільки було організовано «зелений коридор», Микола Олександрович із сім’єю залишили своє подвір’я. Було страшно і моторошно – на їхніх очах розстріляно автобус, що їхав по людей. Паніка і страх снували у повітрі…
– У підвалі було безпечніше, йому вже 100 років, він і не таке бачив, – сміється Микола Олександрович. – моя бабця ще в роки Великої Вітчизняної війни в ньому ховалася. Аж смішно – мені теж довелося. Бойовий у нас підвал!
У селищі Велика Новосілка, куди родина перебралася, роботи не знайдеш. садиба, город – ото і всі зайняття.
– Я думаю, що час відпочити вже. Шахта забрала здоров’я. От тільки б пенсію оформити… Ну чесно ж заробив! Ох, не в той час народився – якби хоч на кілька років раніше, тоді б точно встиг на пенсію, – жартує Микола Олександрович…
У серпні 2017 року за допомогою правозахисників пенсіонер звернувся до суду із позовом щодо визнання дій управління ПФУ незаконними.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Наразі справа знаходиться на розгляді у суді апеляційної інстанції.