17 березня 2020 р. Верховна Рада прийняла Закон № 530-IX, який вносить зміни до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Змін зазнало регулювання трудових відносин, зокрема, у частині відпусток:

термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається до загального терміну, встановленого законодавством.

Що про це говорить законодавство? Частина 2 ст.84 КЗпП та ч.1 ст.26  Закону України «Про відпустки» передбачають, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Таким чином, відпустка без збереження заробітної плати на період карантину є відпусткою, термін якої не включається до терміну відпустки у 15 календарних днів на рік, на яку має право працівник за сімейними обставинами та з інших причин.

на період карантину роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, протягом певного періоду виконувати роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, відпустку за його згодою.

Таким чином, обов’язок отримання згоди працівника на надання відпустки залишився і примусити працівника «піти у відпустку» роботодавець не має право.